Нові "темні часи" в історії Європи

Британський прем'єр-міністр Вінстон Черчілль почав просити про військову допомогу тодішнього президента США Франкліна Делано Рузвельта. Президент Сполучених Штатів у відповідь нагадує Вінстону Черчіллю, що згідно із законом про нейтралітет американці не можуть прийти на допомогу англійцям. Але Президент США пропонує хитрий вихід з ситуації: американці залишать обіцяні літаки поруч з кордоном Канади, а англійці потай перетягнуть літаки на свою територію зусиллями гужевого транспорту

 
Лондонці переховуються від бомбардувань в підземці. 1940.

Якби 10 років тому вам сказали, що світ незабаром чекає нова економічна криза, страшна пандемія, від якої помре кілька мільйонів чоловік, а в Європі розпочнеться повномасштабна війна, що матиме великі шанси на переростання в ядерну, ви напевно вирішили б, що з вами говорить божевільний.

Проте зараз це наша реальність, більш того - ми повільно починаємо до неї звикати, а для багатьох страшні новини перетворюються на буденність.

Багатьом жителям пострадянського простору відома цитата німецького філософа Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля - "Історія повторюється двічі: спершу як трагедія, потім — як фарс".

З цією цитатою можна погоджуватися або не погоджуватися, можна полемізувати, і хоч події ніколи не повторюються з точністю на 100%, але певні подібності між історичними подіями різних епох таки є.

 
Президент США Франклін Делано Рузвельт тримає слухавку

Навесні 1940 року у Західній Європі відбувалися події, дуже схожі до тих, що зараз ми спостерігаємо у Європі Східні. Навіжений диктатор нацистської Німеччини Адольф Гітлер підкорив собі більшість країн Європи і розпочав "спецоперацію" із "демілітаризації" Франції.

Стрімкий наступ танкових армій Гітлера супроводжувався агресивною пропагандою та жорстокими вбивствами мирного населення. Перед загрозою масових бомбардувань мирного населення, гуманітарної катастрофи та ворожого вторгнення опинилася колись найбільша та найпотужніша у світі Британська імперія.

Британський прем'єр-міністр Вінстон Черчілль почав просити про військову допомогу тодішнього президента США Франкліна Делано Рузвельта. Можливо цей момент залишився відомим лише кільком сотням тисяч істориків, якби його не показали у фільмі 2017 року "Темні часи".

Станом на 1940 рік ситуація суттєво відрізнялася від теперішньої – тоді справді більшість американців не бажали втручатися у європейські справи і брати участь у війні проти нацистів.

 
Кадр з фільму "Темні часи" 2017 р. Прем'єр-міністр Сполученого Королівства Вінстон Черчілль домовляється про допомогу з Президентом США Франкліном Д. Рузвельтом

Проте малоймовірно, що пізній нічний дзвінок, майстерно зрежисований у фільмі, коли-небудь відбувався, особливо тому, що пряма зашифрована трансатлантична телефонна лінія з'явилася аж в 1943 році.

У фільмі прем'єр запитує у Рузвельта про долю есмінців, які забронювало Сполучене Королівство: "Ми заплатили за них... грошима, які ми позичили у вас". Президент Сполучених Штатів у відповідь нагадує Вінстону Черчіллю, що згідно із законом про нейтралітет американці не можуть прийти на допомогу англійцям.

Сцена закінчується тим, що прем'єр-міністр Сполученого Королівства у розпачі кидає слухавку. В цьому моменті продемонстровано відчай Вінстона Черчілля та усіх англійців, викликаний німецьким бліцкригом на півночі Франції.

У тексті розмови також присутній момент, коли Президент США пропонує хитрий вихід з ситуації: американці залишать обіцяні літаки поруч з кордоном Канади, а англійці потай перетягнуть літаки на свою територію зусиллями гужевого транспорту.

 
Американські винищувачі. Можливо саме їх хотів придбати Вінстон Черчілль для Королівських ВПС Сполученого Королівства

Особисто мені це все дуже нагадує сьогоднішню історію з польськими МіГами та їхню передислокацію на натівську базу Раммштайн в обмін на нові американські літаки.

Телефонний дзвінок в основному передає текст справжнього листа від 15 травня 1940 року, який прем'єр-міністр Вінстон Черчілль написав президенту Франкліну Рузвельту. В листі він просить "у борг сорок або п'ятдесят старих есмінців", "кілька сотень новітніх літаків", "зенітну техніку та боєприпаси" і "сталь".

У листі він наголошує на жахливій ситуації в Європі та потребі у допомозі Сполучених Штатів. "Але я вірю, що ви усвідомлюєте, пане Президенте, що голос і сила Сполучених Штатів можуть бути втрачені, якщо їх занадто довго стримувати".

Проте ми маємо розуміти, що навіть в такій складній ситуації Сполученому Королівству вдалося відстояти свою незалежність не лише завдяки витримці англійців, стійкості їхньої армії, флоту та авіації, принциповості лідерів, але завдяки допомозі США, яка таки надійшла.

Цінуймо ж і ми ту допомогу, що нам надають наші союзники - американці, європейці та японці - бо без неї наші втрати у цій війні були б набагато більшими. Разом до перемоги!

 

 

Максим Яковлєв: 100 років курорту Bad Burnas: як Лебедівка стала " чорноморською Рив'єрою"

Цьогоріч виповнюється 100 років із часу, коли було засновано курорт Bad Burnas – нині ми знаємо його під назвою Лебедівка. Це невелике село розташоване на півдні Одеської області, на узбережжі Чорного моря, поруч із лиманом Бурнас і Національним природним парком "Тузлівські лимани".

Олексій Мустафін: Шлях до Клондайку. Чому золота лихоманка на Алясці стала "останньою з великих"

Від ажіотажу навколо Аляски найбільше виграли не ті, хто був на авансцені. Ймовірно, так було й раніше. Але вперше з усією очевидністю це стало зрозуміло саме тут. Зрештою тому на Алясці й завершилася історія "великих золотих лихоманок".

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».