Вибір львів'янина 1944 року

Попри совєцьку версію подій, Дивізію ані було аж "розгромлено", ані повністю знищено. Дивізія дала цілком достойний бій абсолютно переважаючому ворогу. При тому слід розуміти, що коли галичани йшли у свій цей перший бій, назустріч їм відходили з фронту кадрові частини вермахту

 

13 липня 1944 року, у вівторок, розпочався бій під Бродами, у якому брала участь і 14 Waffen-Grenadier-Division der SS (galizische Nr.1), знана також як Дивізія "Галичина".

Попри совєцьку версію подій, Дивізію ані було аж "розгромлено", ані повністю знищено. Дивізія дала цілком достойний бій абсолютно переважаючому ворогу. При тому слід розуміти, що коли галичани йшли у свій цей перший бій, назустріч їм відходили з фронту кадрові частини вермахту.

Частина дивізійників перейшла до УПА, частина прорвалася і після переформатування Дивізії стала зав'язком Української національної армії.

Але я про інше.

Можливо там були якісь люди з прогітлерівськими поглядами, але їх були одиниці. Люди хотіли вижити і захистити своє і своїх.

Приблизно раз на рік чи на два я пишу подібний текст.

Ви - львів'янин у військовопридатному віці 18-45, з вищою освітою, радше за все греко-католик. Батько - колишній Український січовий стрілець, далі - адвокат (греко-католик), вуйко - колишній фенрих австрійської армії (православний, потім священик у селі), другий вуйко (греко-католик) теж воював з росіянами, був в Українській галицькій армії, за те його і замордували перші совіти 1939 року.

У Першій світовій війні, відтак, ваші рідні воювали проти росіян пліч-о-пліч з німцями, про яких не можуть сказати нічого поганого.

Мати зі шляхетського роду (католичка).

Всі чудово знають, окрім української німецьку і польську, російську розуміють так-сяк.

У вас є друзі українці, друзі поляки, друзі євреї.

 
Львів'яни розшукують своїх родичів серед розстріляних чекістами, двір тюрми на вул. Лонцького (нині Степана Бандери)
Фото: Архів Центру досліджень визвольного руху 

У вас - трикімнатна квартира у Львові. Була. Бо вас всіх "уплотнілі" освободітєлі того ж 1939 року, потім винесли кухонний сервіз, ножі-виделки, настінного годинника, канапу і шафку, чіплялися до вашої сестри (вам довелося вивезти її до глухого села у горах), коротше - "золотий вересень", все таке.

І от надворі 1943. Про Аушвіц ви ще нічого не знаєте, хіба якісь глухі поголоски, зате ви добре знаєте, що сталося з вуйком під час етапу на Соловки.

І наближається, накочується совєцький фронт.

І у вас тільки 3 (три) опції:

1. Бути мобілізованим гарматним м'ясом до Червоної армії, де м'ясник Жуков, партійна диктатура, комісари, НКВД, "Смерш" і буряти. Ну ще трохи якутів, тувінців і власне дуже сильно русских, ви їх вже бачили 1939 року.

2. Піти до лісу, де власне ліс (а ви містянин), персонажі типу Савура-Клячківського, партійна диктатура та гуманісти з СБ ОУН, на кшталт "Смока".

3. Піти до Дивізії, де, щоправда, мудак ген.Фрайтаг, десь поблизу гестапо та усюди пафосні "оберменші", але правильний військовий вишкіл, постачання і дисципліна.

Обирайте. Ну, ще є варіант сховатися у льох, але то таке, з перспективою чи то кулі чи то Сибіру, тож обирайте.

Думаю, я б за тих умов обрав саме третє.

І у будь-якому разі ми не маємо права їх звинувачувати. Люди, які вже ознайомилися з принадами русского мира у редакції тодішнього "путіна", тільки не плешивого, а вусатого, хотіли вижити і захистити своїх.






Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».