Чотири героїчні історії

Не роздумуючи довго, з криком «Слава» він з оголеною шаблею помчав на червоних. Швидко зарубавши командира, спокійно забрав в полон кільканадцять розгублених і ошелешених рядових бійців, які без жодного опору віддали зброю. Всіх полонених та 15 підвід обозу зі зброєю та боєприпасами козак Костилів успішно доставив до штабу своєї дивізії

 
Атака української кінноти

Козаки Дзюба і Пугач

1 квітня 1920 року більшовики почали наступ на позиції 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР в районі сіл Куча, Борсуки, Іванківці, Песець і Бучая Ушицького повіту Подільської губернії (нині – Новоушицької селищної ОТГ Камянець-Подільського району Хмельницької області).

Після запеклого бою їм вдалося захопити Кучу, Борсуки і Песець, взявши при цьому в полон близько 40 українських вояків. Врятувати з неволі своїх товаришів, над якими стали знущатись "червоні", визвались козаки Г. Дзюба і П. Пугач.

Настав вечір й сумерки вкрили терен перед окопами. Скориставшись цим, двоє козаків верхи поїхали навздогін за більшовицьким відділом, що конвоював полонених.

Далі вони несподівано напали на ворога, рубаючи його на всі боки. Таким чином, ворожий загін було розсіяно, товаришів було звільнено і принагідно захоплено як трофей обоз з майном.

Хорунжий Полтавченко

17 вересня 1920 рку Окрема кінна дивізія Армії УНР розгромила поблизу міста Теребовля на Тернопільщині 41-у стрілецьку дивізію "червоних".

В боях особливо відзначився уродженець Полтавщини, 32-річний хорунжий 3-го кінного полку Григорій Полтавченко, якого разом із шістьома козаками під час ескортування 200 полонених і 150 трофейних возів несподівано атакували майже 100 вояків противника.

У критичній ситуації, опинившись у меншості, він проявив хоробрість та кмітливість, змусивши полонених кричати український бойовий клич "Слава!", завдяки чому ворог запанікував і став тікати.

За цей вчинок Головний Отаман Симон Петлюра підвищив хорунжого Полтавченка в ранг поручика, про що наказом Головної Команди Війська УНР № 66 від 5 жовтня 1920 р. оповістив усю українську армію.

 
Григорій Полтавченко в ранзі сотника

Хорунжий Іван Бубон

4 жовтня 1920 р. поблизу села Суслівці, що поблизу Летичева (нині – Летичівської селищної ОТГ Хмельницького району Хмельницької області) відзначився уродженець Київщини, 23-річний хорунжий Іван Бубон, молодший старшина кінного полку Чорних Запорожців 1-ї Запорізької стрілецької дивізії.

На чолі роз'їзду з шести козаків він здійснив надзвичайно успішну вилазку за лінію фронту. Іван Бубон пробрався в центр розташування ворожих сил, встановив їхню чисельність, перехопив важливі оперативні розпорядження про майбутній наступ противника.

А після цього взяв трьох коней з сідлами і щасливо повернувся до своєї частини, вчасно попередивши її командира про наміри ворога. За вмілі дії хорунжому Бубону наказом по Дієвій Армії № 139 від 19 жовтня 1920 р. була оголошена подяка.

Козак Костилів

18 жовтня 1920 р. окрема кінна сотня штабу 3-ї Залізної стрілецької дивізії атакувала радянські війська поблизу села Бахтин на Поділлі (нині – Мурованокуриловецької селищної громади Могилів-Подільського району Вінницької області).

Під час атаки козак Костилів відбився від підрозділу. Шукаючи своїх, він вийшов на ворожий обоз. Не роздумуючи довго, з криком "Слава" він з оголеною шаблею помчав на червоних.

Швидко зарубавши командира, він спокійно забрав в полон кільканадцять розгублених і ошелешених рядових бійців, які без жодного опору віддали зброю. Всіх полонених та 15 підвід обозу зі зброєю та боєприпасами козак Костилів успішно доставив до штабу своєї дивізії.






Теми

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».