У Празі відкрили меморіальну дошку підполковнику Армії УНР Миколі Росіневичу

У столиці Чехії на будинку, де мешкав підполковник Армії УНР Микола Росіневич, встановили меморіальну табличку в рамках проєкту Poslední adresa (Остання Адреса – Україна)

Про це у Фейсбуці повідомило Посольство України в Чехії.

 

Табличка з'явилася на будинку по вулиці Viktorinova 1151/3, Praha 4 Nusle – останній прижиттєвій адресі Росіневича.

Виступаючи на церемонії відкриття дошки, дружина посла України в Чехії Ольга Перебийніс не оминула увагою також трагедію дружини Миколи – видатної української музикантки, однієї з перших українських диригенток Платоніди Щуровської-Росіневич, яка багато років нічого не знала про подальшу долю свого чоловіка.

У своєму виступі дружина посла також подякувала чеському народу за підтримку України: "Ми дуже вдячні чеському суспільству за підтримку й допомогу українських жінок, які втекли від російської війни, взявши з собою найдорожче – своїх дітей".

Проєкт "Остання адреса" в Чехії проходить під патронатом Інституту досліджень тоталітарних режимів у Чехії. Кураторкою проєкту є Edita Jiráková.

Микола Росіневич народився у Ніжині. З початком Першої світової війни був мобілізований, воював у складі армії Російської імперії. Навесні 1918 року повернувся в Україну й пішов служити у 27-му пішому Козелецькому полку Армії Української Держави. На початку 1919 року з загоном евакуювався до Проскурова, де незабаром влився до Запорізької бригади ім. С. Петлюри Дієвої армії УНР. У 1919 році захворів на тиф і був інтернований польською владою. З березня 1920 р. – старший ад'ютант штабу 17-ї бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР. У 1921-1922 рр. – начальник оперативного відділу штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР.

Восени 1922 року Микола Росіневич виїхав до Чехословаччини. Закінчив лісниче відділення Української господарської академії у Подєбрадах. Працював секретарем філософського факультету Українського Вільного університету у Празі. 11 травня 1945 року був заарештований агентами СМЕРШ, насильно вивезений до Лук'янівської в'язниці в Києві. Після багатьох місяців допитів у Лук'янівській в'язниці в Києві він помер 10 лютого 1946 року за кілька тижнів до оголошення вироку.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.