Парламент проголосував за створення Національного військового меморіального кладовища

Верховна Рада ухвалила закон, яким передбачається створення Національного військового меморіального кладовища

За відповідний законопроєкт про внесення змін до деяких законів щодо Національного військового меморіального кладовища (№4225) у другому читанні та в цілому проголосували 286 народних депутатів.

 

Ухваленим законом передбачено, що Національне військове меморіальне кладовище є об'єктом права державної власності та не підлягає приватизації або передачі в оренду.

Питання про відведення земельної ділянки для розміщення на ній Національного військового меморіального кладовища вирішується відповідно до Земельного кодексу України.

Замовником будівництва Національного військового меморіального кладовища є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни. Будівництво Національного військового меморіального кладовища здійснюється за рахунок коштів державного бюджету відповідно до закону.

Порядок організації поховань та перепоховань на території Національного військового меморіального кладовища визначається Кабінетом Міністрів.

Витрати на поховання померлих на території Національного військового меморіального кладовища здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

Зразок намогильних споруд та меморіальних табличок, що встановлюються на території Національного військового меморіального кладовища, затверджується Кабінетом Міністрів.

У разі осквернення могил чи намогильних споруд відшкодування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів держбюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законом.

Утримання в належному стані та охорона Національного військового меморіального кладовища забезпечується за рахунок коштів держбюджету відповідно до закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.