Його мрія збулася!

1 січня 1919 року Головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра, зібравши всіх старшин Генерального штабу і начальників управлінь Військового міністерства, виступив перед ними з промовою, в якій оприлюднив свої ідеї щодо Української Армії

 

1 січня 1919 року Головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра, зібравши всіх старшин Генерального штабу і начальників управлінь Військового міністерства, виступив перед ними з промовою, в якій оприлюднив свої ідеї щодо Української Армії.

На його думку, українського вояка треба виховувати ще зі школи: "Кожна школа від нижчих до вищих буде підготовлювати борця за ідею самостійності Української Народної Республіки… Наша армія українська по духу і по формі і ми повинні відновити в неї її історичний дух хоробрості і відваги. Ми мусимо взяти краще, до чого додумалися люди, усе це привести до своєї армії".

Симон Петлюра казав, що не може бути непорозумінь між старшинами й козаками, як те було в російській армії: "Коли старшина буде близько стояти до козака, до всіх його питань і нужд, тоді ми не будемо боятися більшовиків і анархії".

Звертаючись до Військового міністра, Петлюра наполягав вимагати від усіх, не рахуючись ні з чином, ні з рангами, старшин і козаків, продуктивної праці: "Зміст праці такий: ми будуємо державу, а тому потрібна продуктивна праця. Без армії Українська Республіка не може істнувати…".

Ще 25 листопада 1918 року Директорія УНР видала наказ про створення Армії УНР, у якому обов'язком кожного вояка визначався захист всіх, хто живе в Україні. З метою формування армії оголошувалася мобілізація, якій підлягали всі громадяни Української Народної Республіки, а втім у § 5 вказувалося: "із охочих людей в армію приймати лише тих, що визнають Самостійну Українську Народну Республіку".

Заборонялося покидати армію по своїй волі, а подавати прохання про увільнення від служби можна було тільки прослуживши 2 місяці.

 
 

В наказі Директорії УНР від 15 грудня 1918 року зазначалося, що вояки мали право на отримання земельного наділу і для забезпечення цього права мав бути складений реєстр Армії УНР, а кожному вояку мали видати особисту карту, в якій записувалося його ім'я, по батькові та прізвище, звідки він був родом, коли став до лав армії, з власної охоти чи по мобілізації, особливі заслуги під час служби.

З метою піднесення національної свідомості вояків у кожній військовій частині мали створити бібліотеки-читальні та забезпечити їх літературою, що виховувала би в козака любов до України, відданість інтересам Української Народної Республіки, нагадувала б історичні традиції українського лицарства. При читальнях мали відкрити курси й школи загально-освітнього характеру.

Ще один наказ Директорії, від 18 грудня 1918 року, містив вимоги до штабів, у яких мали служити "тільки свідомі українці та щирі прихильники нашого народу та його самостійності".

Звісно, що Симон Петлюра віддавав належну увагу насамперед підготовці війська до знищення ворогів українського народу, а для цього у військових частинах запроваджувалися бойові, муштрові і фізичні навчання по три години до обіду. А три години після обіду віддавалося навчанням науковим.

Симон Петлюра наголошував: "Старшині подбати, щоби заняття відбувалися точно, і всіх сил та хисту додати, щоби вони козаків інтересували, а наука як найякісніше освітлювала сучасний політичний мент".

І, нарешті, про дисципліну Симон Петлюра говорив таке: "Нам говорять вороги наші, що немає у нас дисципліни, що ми незрілі. Не правда! І дисципліна у нас єсть, є і свій розум, не чужий, і я вірю, що старшина і козаки спільники силами стануть до праці і збудуємо таку армію, яка забезпечить Україні повну незалежність, а народові її – землю і волю".

Ми щиро віримо в Збройні Сили України і близькість нашої перемоги. Слава Україні! Героям Слава!






Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.

Юрій Юзич: Степан Фіґура - сотник "Карпатської Січі", замордований мадярами

Сьогодні мало хто знає, що «Карпатська Січ» в березні 1939 року чинила спротив не лише угорським, але й польським окупантам. І лідером цього спротиву був чоловік із фото - Степан Фіґура.