Його мрія збулася!

1 січня 1919 року Головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра, зібравши всіх старшин Генерального штабу і начальників управлінь Військового міністерства, виступив перед ними з промовою, в якій оприлюднив свої ідеї щодо Української Армії

 

1 січня 1919 року Головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра, зібравши всіх старшин Генерального штабу і начальників управлінь Військового міністерства, виступив перед ними з промовою, в якій оприлюднив свої ідеї щодо Української Армії.

На його думку, українського вояка треба виховувати ще зі школи: "Кожна школа від нижчих до вищих буде підготовлювати борця за ідею самостійності Української Народної Республіки… Наша армія українська по духу і по формі і ми повинні відновити в неї її історичний дух хоробрості і відваги. Ми мусимо взяти краще, до чого додумалися люди, усе це привести до своєї армії".

Симон Петлюра казав, що не може бути непорозумінь між старшинами й козаками, як те було в російській армії: "Коли старшина буде близько стояти до козака, до всіх його питань і нужд, тоді ми не будемо боятися більшовиків і анархії".

Звертаючись до Військового міністра, Петлюра наполягав вимагати від усіх, не рахуючись ні з чином, ні з рангами, старшин і козаків, продуктивної праці: "Зміст праці такий: ми будуємо державу, а тому потрібна продуктивна праця. Без армії Українська Республіка не може істнувати…".

Ще 25 листопада 1918 року Директорія УНР видала наказ про створення Армії УНР, у якому обов'язком кожного вояка визначався захист всіх, хто живе в Україні. З метою формування армії оголошувалася мобілізація, якій підлягали всі громадяни Української Народної Республіки, а втім у § 5 вказувалося: "із охочих людей в армію приймати лише тих, що визнають Самостійну Українську Народну Республіку".

Заборонялося покидати армію по своїй волі, а подавати прохання про увільнення від служби можна було тільки прослуживши 2 місяці.

 
 

В наказі Директорії УНР від 15 грудня 1918 року зазначалося, що вояки мали право на отримання земельного наділу і для забезпечення цього права мав бути складений реєстр Армії УНР, а кожному вояку мали видати особисту карту, в якій записувалося його ім'я, по батькові та прізвище, звідки він був родом, коли став до лав армії, з власної охоти чи по мобілізації, особливі заслуги під час служби.

З метою піднесення національної свідомості вояків у кожній військовій частині мали створити бібліотеки-читальні та забезпечити їх літературою, що виховувала би в козака любов до України, відданість інтересам Української Народної Республіки, нагадувала б історичні традиції українського лицарства. При читальнях мали відкрити курси й школи загально-освітнього характеру.

Ще один наказ Директорії, від 18 грудня 1918 року, містив вимоги до штабів, у яких мали служити "тільки свідомі українці та щирі прихильники нашого народу та його самостійності".

Звісно, що Симон Петлюра віддавав належну увагу насамперед підготовці війська до знищення ворогів українського народу, а для цього у військових частинах запроваджувалися бойові, муштрові і фізичні навчання по три години до обіду. А три години після обіду віддавалося навчанням науковим.

Симон Петлюра наголошував: "Старшині подбати, щоби заняття відбувалися точно, і всіх сил та хисту додати, щоби вони козаків інтересували, а наука як найякісніше освітлювала сучасний політичний мент".

І, нарешті, про дисципліну Симон Петлюра говорив таке: "Нам говорять вороги наші, що немає у нас дисципліни, що ми незрілі. Не правда! І дисципліна у нас єсть, є і свій розум, не чужий, і я вірю, що старшина і козаки спільники силами стануть до праці і збудуємо таку армію, яка забезпечить Україні повну незалежність, а народові її – землю і волю".

Ми щиро віримо в Збройні Сили України і близькість нашої перемоги. Слава Україні! Героям Слава!






Юрій Юзич: Коли створено Пласт? Не в 1912 році…

Донедавна усі запряжені члени Пласту одразу би сказали, що 12 квітня 1912 року. Однак після багатьох років досліджень істориків і дискусій Головна пластова булава цього року офіційно визнала нову дату: 21 квітня. Того дня було лиш створено гурток, який (невідомо коли), після складання пластової проби, склав пластову присягу.

Тарас Марусик : Поминальні дні на Байковому кладовищі

На толоці на Байковому кладовищі нас була невелика щопта - кілька співробітників Музею шістдесятництва, Олена Лодзинська, Олесь Біляєв, Олександр Ткачук, і приятель Музею, тобто я. Добре було б зробити таку толоку на поминальні дні традиційною, із залученням ширшої громадськості, адже окремі славні Українці не мають спадкоємців, які б могли доглядати за могилами — наприклад, славна свята українська родина Світличних.

Михайло Кальницький: Як 100 років тому керманичів київської міліції розстрілювали та садили за системну корупцію

Приводом для резонансного розслідування, що фактично обезголовило правоохоронні органи Києва і Київщини, стала порівняно незначна подія. У квітні 1925-го помічник начальника Київської губміліції Малишев несподівано отримав призначення до Черкас. Перед тим, як залишити попередню посаду, він мав відзвітувати про стан коштів місцевої промміліці. Аж раптом призначена для цього ревізія виявила певну нестачу.

Павло-Роберт Маґочій: Вшанування пам'яті Семена Глузмана – Слави

16 лютого 2026 року помер відомий український психіатр і дисидент Семен Глузман. Він відбув 10 років радянських концтаборів та заслання в часи СРСР. 16 квітня на Міжнародній конференції Української психіатричної асоціації в Києві вшанували пам'ять Семена Глузмана – Слави. Публікуємо промову друга Глузмана та голландського правозахисника Роберта ван Ворена.