"Патріарх" Кіріл - кагебіст зі стажем

Швейцарське видання Die SonntagsZeitung «сенсаційно» пише, що нинішній патріарх РПЦ Гундяєв «міг» у 1970-х роках шпигувати на користь СРСР у Женеві. Він не просто міг, а й був шпигуном КДБ

 

Швейцарське видання Die SonntagsZeitung "сенсаційно" пише, що нинішній патріарх РПЦ Гундяєв "міг" у 1970-х роках шпигувати на користь СРСР у Женеві.

Він не просто міг, а й був шпигуном КДБ.

У 1979-1980 рр. на Захід був "злитий" і там оприлюднений звіт заступника голови Ради у справах релігій при Раді міністрів СРСР Василя Фурова. Цей кадр курував радянське православ'я.

В 1974 році він підготував для ЦК КПРС таємну доповідь про взаємодію церковників та влади. Фуров поділив ієрархію РПЦ на три категорії: 1) повністю підлеглих держатеїзму єпископів; 2) не зовсім підлеглих; 3) тих, які трохи пручалися. До речі, до першої категорії зараховувався тодішній митрополит Олексій (Рідігер), який пізніше стане патріархом РПЦ (на фількіну грамоту "про самостійність" якого полюбляють посилатися в УПЦ МП).

На початку 1990-х була створена Комісія щодо діяльності ГКЧП. До неї увійшов і священник Гліб Якунін. Поки в державі був повний рейвах і розгул демократії, Якуніну вдалося отримати доступ до секретних архівів КДБ за період з 1917-го до 1989 року. Найбільше його зацікавили документи про роботу 4-го відділу 5-го управління КДБ, який безпосередньо займався православною церквою. Гліб Якунін прямо тоді заявляв, що РПЦ не просто знаходилася під впливом Комітету держбезпеки СРСР, а була її філією.

Саме після цього і стало відомо, що Кирил Гундяєв був агентом КДБ з оперативним агентурним псевдо "Михайлов".

Навіть сама кар'єрна біографія Гундяєва свідчила про те, що той був завербований комуністичними спецслужбами. Ще коли він вчився в Ленінградській духовній академії, то був представником РПЦ в міжнародній православній організації "Сіндесмос". Першу закордонну поїздку він здійснив до Праги у 23 роки у свиті митрополита Никодима (Ротова). Саме з того часу Гундяєв і почав фігурувати в агентурних звітах КДБ.

У 1971 році у віці 24 років стає архімандритом і майже відразу – представником московського патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві. З 1975 року Гундяєв – член Центрального комітету і виконкому ВРЦ. У 1976-1978 роках був заступником патріаршого екзарха Західної Європи. Пізніше його призначили керуючим патріаршими парафіями у Фінляндії.

Зі звітів 4-го відділу 5-го управління КДБ СРСР (мовою оригіналу):

1972 год, февраль

В Новую Зеландию и Австралию выехали агенты "Святослав" и "Михайлов" на заседания Центрального Комитета Всемирного Совета Церквей.

1973 год, январь

В Таиланд и Индию для участия в работе ВСЦ выводились агенты органов КГБ "Магистр" и "Михайлов". Данные агенты оказывали выгодное влияние на работу Совета и представили материалы, представляющие оперативный интерес о положении в ВСЦ и характеризующие данные на отдельных деятелей.

1973 год, февраль

В СССР в качестве гостя Московской патриархии находился генеральный секретарь ВСЦ Филипп Портер, в отношении которого через агентов "Святослава", "Адаманта", "Михайлова" и "Островского" оказывалось выгодное влияние. Получена представляющая оперативный интерес информация.

1983 год, февраль

В Швейцарию для участия в мероприятиях по подготовке ассамблеи ВСЦ направлены агенты "Михайлов" и "Константин".

13 листопада 1989 року агент КДБ Гундяєв-"Михайлов" отримав посаду голови Відділу зовнішніх церковних "сношений" Московської патріархії. На цій посаді він і працював до того, як був путінською владою у 2009 році призначений патріархом РПЦ.

Володимир В'ятрович: Як російська пропаганда проти України діє на Заході

Коли Американська асоціація бібліотек назвала нашу з Любомиром Луцюком книгу про УПА "Ворожі архіви" серед найкращих історичних публікацій 2023, для мене це було не просто особистим здобутком. Мені здавалося, що нарешті змінюється ставлення до УПА в західній академічній спільноті. Але, здається, я переоцінив бажання багатьох зрозуміти складне минуле і відмовитися від простих схем, які продовжує просувати Кремль.

Олексій Макеєв : Станція Z - це сьогодні Росія

4 печі, 1 газова камера та майданчик для розстрілів. Місце страти та одночасно крематорій. Нацистська практичність геноциду. Цинічна назва цього місця посеред концтабору Заксенгаузен - "станція Z". Z - остання літера німецького алфавіту. Станція Z - остання станція десятків тисяч життів. Та кінцева зупинка людської гідності. Поїзд далі не їде - людина глибше не падає.

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.

Світлана Строкач: Хрести і плити: НВМК поєднає світову традицію та український контекст

У суспільстві вчергове набирає обертів дискусія щодо форми намогильних споруд на Національному військовому меморіальному кладовищі. Громадськість стурбована: хрести чи плити, чи і хрести, і плити?