Книжка, яка має бути у кожній родині

Книжка, яку написала Любов Загоровська, а видало Видавництво Старого Лева, має бути у кожній родині. Її мають прочитати всі. І особливо ті, кого ми з вами обрали в депутати всіх рівнів. А кандидатам в президенти я б просто законом визначила орієнтуватися в Конституції і прочитати цю книжку. 490 сторінок. 39 розповідей людей, які або воювали в Українській повстанській армії або допомагали їй, виборюючи незалежність для України

 

Я прошу. Не раджу навіть. Або більше – я вимагаю. Якщо ще не придбали, не знали, не чули, не встигли, зробіть це вже.

Книжка, яку написала Любов Загоровська, а видало Видавництво Старого Лева, має бути у кожній родині. Її мають прочитати всі. І особливо ті, кого ми з вами обрали в депутати всіх рівнів. А кандидатам в президенти я б просто законом визначила орієнтуватися в Конституції і прочитати цю книжку.

490 сторінок. 39 розповідей людей, які або воювали в Українській повстанській армії або допомагали їй, виборюючи незалежність для України.

Я читала три вечори. Хоча хотілось почати і не відриватися. Але це тяжке читання. Бо читаєш і плачеш. Плачеш і читаєш. Все дуже поруч, як виявилось. Дуже близько. Дуже боляче.

Любов Загоровська оприлюднила голоси останніх учасників і свідків. В буквальному сенсі оприлюднила – на сторінках книжки є QR-код. Ви наводите телефон і переходите на аудіофайл, де чуєте голоси тих, хто пройшов радянські концтабори, кого прагнули знищити, зрубати під корінь.

"Вороги" радянської влади були дітьми насправді. 15-16-17 років. Рідко кому було 20 і більше. В основному зв'язкові УПА. Бо бійці, воїни загинули. Бо вони буквально вибирали волю або смерть. А ці діти-зв'язкові – хлопці і дівчата, пережили тортури, страшні муки, довгі роки ув'язнення в совєцьких концтаборах.

Серце рветься навпіл, коли читаєш "мене схопили, що носив їжу в криївку, відбув 20 років в таборах, а мою дівчину на 15 років заслали. За що? За те, що була моєю дівчиною…".

УПА два десятиліття чинила опір більшовикам. Не маючи нічого – ні зброї, ні шпиталів, ні грошей, ні забезпечення. Свою армію утримував і забезпечував народ. "Ми воювали. Ми Україну здобули, моє покоління страждало, жертви страшні принесло. А теперішньому поколінню треба втримати державу" - Григорій Яцків.

Приклад функціонування і боротьби УПА – безпрецедентний. Це була держава в державі. В підпіллі, без грошей, яку підтримували лише люди, проіснувала з 1942 по 1960 роки. З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА ще кілька років змогла чинити активний спротив каральним загонам НКВС. Окремі осередки спротиву втримались до 1960-х років...

Уявляєте, яким сильними було прагнення своєї, вільної і незалежної, країни?!

Ця книжка - останні сповіді людей і про людей, які жертовно йшли на смерть заради України. І, повторюсь, це все занадто близько від нас. Бо все повторюється.

Розалія Мизак: "Знаєте, в УПА прості хлопці і прості дівчата були, зараз нема таких людей, всіх знищили. То як ліс рубають, рубають хороші дерева, а лишається те, що лишається. Так і з людьми було".

Григорія Яцківа після втечі від німців був переданий союзниками, які привезли його для передачі… радянським прикордонникам: "Ви розумієте, що то за підлість? Ми воювали проти них, проти більшовиків, ми ними поранені, а нас передають їм. Я й не міг уявити, що така підлість може бути у світі! І деякі хлопці не витримували і стрибали з того мосту на явну смерть… Отак світ з нами поступив. Тисячі людей передали у рабство. І я тоді відчув, що це значить: не мати своєї держави. Бо коли війна скінчилась, польська делегація приїхала і забрала зі шпиталю поляків, італійці забрали своїх, інші – своїх. А ми воювати – воювали, а держави не маємо, ми безбатченки".

Дорога Любо, дякую тобі за цю книжку, за твою титанічну працю, за твої пошуки останніх свідків. Я купую цю книжку своїм друзям і надсилаю її світом. Щоб знали. Пам'ятали. Не забували.

Я знаю, що книжка побачила світ і завдяки Володимиру В'ятровичу, а у самого Володимира щойно вийшла "Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну" та "УПА. Історія нескорених". А ще в Канаді у Володимира вперше англійською мовою були видані усі головні документи ОУН та УПА, та матеріали КГБ про боротьбу з повстанським рухом. Це стало підсумком майже 10-річної роботи. 1 000 сторінок!

Читати. Знати. Пам'ятати. Не допустити нічого подібного.

Теми

Олександр Алфьоров: Голова УІНП Олександр Алфьоров представив п’ять принципів роботи Інституту

Новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту.

Наталя Старченко: Релігійна толерантність чи рівність конфесій?

Акт Варшавської конфедерації не містив згадки про панівне становище католицької церкви, а проголошував необхідність збереження миру між різними конфесіями та відмову від уживання сили з релігійної причини. Це й дало підставу частині істориків твердити, що в Речі Посполитій формально була проголошена рівність церков. Прийнято уважати, що вона була порушена на початку XVII століття, коли король Сигізмунд ІІІ Ваза відмовився на вимогу шляхти підтвердити Варшавську конфедерацію.

Юрій Юзич: "Треба за зброю братись". Ідентифіковано учасника бою під Крутами Михайла Баталина

Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.

Сергій Дібров: Чому Василь Кук?

Триває громадське обговорення ініціативи про присвоєння 21 окремій механізованій бригаді почесного найменування на честь генерал-хорунжого УПА Василя Кука.