Історія «спеціальної воєнної операції»

В російських підручниках з'явилася офіційна історія "спєціальнай ваєннай апєрациі". Видання SOTA опублікувало фото уже надрукованого підручника для 10-11 класів, навчання за яким почнеться уже з 1 вересня.

Першим автором нового підручника значиться В'ячеслав Ніконов – депутат Держдуми, голова правління фонду "Русский мир" та онук сталінського наркома В'ячеслава Молотова. Очевидно, саме його внеском можна пояснити не лише зміст, але й специфічну лексику тексту.

Кризу в російсько-українських стосунках, за підручником, спровокував Євромайдан, особливо ж – "озброєні молодчики" в Одесі та "каральні батальйони" на Донбасі, у протистоянні з якими відбулося проголошення незалежності Л/ДНР. Президент Петро Порошенко відразу зайняв "жорстко антиросійську лінію", а 2019 р. зазнав поразки від Володимира Зеленського, "котрий, однак, проводив політику, яка мало відрізнялася від попередньої". Вся історія 2014-2021 рр. вклалася у три абзаци.

Натомість "спеціальна воєнна операція" описана на чотирьох із половиною сторінках. Причиною війни назване "прагнення Сполучених Штатів зберегти своє домінування в умовах, коли їхні економічне політичні та моральні позиції помітно слабшали на тлі підйому нових центрів сили". Через це "США взяли курс на підрив позицій держав, здатних кинути виклик їх гегемонії".

Зокрема Америка "та її європейські васали" просували військову інфраструктуру НАТО до російських кордонів, "проти Росії за надуманими приводами вводилися нові й нові санкції, велася безупинна економічна та інформаційна війна".

То до чого ж тут Україна? Відповідь з підручника така: "Як ударний кулак Заходу, націлений проти Росії, стала використовуватися Україна, що опинилася в роки президентства П.О. Порошенка та В.О. Зеленського під повним зовнішнім управлінням з боку Вашингтона".

Мало того, що "на території України розміщувалися американські та британські військові об'єкти", ще й "військові інструктори НАТО готували її Збройні сили до ведення воєнних дій проти Донецької та Луганської народних республік, проти нашої країни".

Список закидів до України з боку російської пропаганди не змінився: "посилена ідеологічна обробку в антиросійському ключі", "героїзація нацизму", регулярні "факельні марші фашистських організацій", звеличення "нацистських злочинців" Степана Бандери і Романа Шухевича, включення "неонацистських бандформувань "4308", "Айдар", "Донбас" до складу ЗСУ, а також, "з повного схвалення Заходу", 8-річні щоденні обстріли міст Донбасу з тисячами жертв. В підсумку, Україну "перетворювали на плацдарм для нападу НАТО на нашу країну".

Зі свого боку, "Москва висунула низку вимог, які були покликані нормалізувати відносини Росії із Заходом". Однак "країни Заходу і Україна відповіли категоричною і зверхньою відмовою". Нарешті, "у січні 2022 р. в Москві стало відомо про підготовку на початку березня широкомасштабної воєнної операції із захоплення Донбасу та Криму українськими військами за західної підтримки. Росія була змушена вжити превентивних заходів" (наводиться короткий перелік російських актів з визнання Л/ДНР).

"А 24 лютого розпочалася спеціальна воєнна операція (СВО): російські війська увійшли на територію України. Основними завданнями операції стали порятунок ДНР і ЛНР від щоденних обстрілів, забезпечення їхнього суверенітету, демілітаризації та денацифікації України".

Як і варто було очікувати в такому тексті, "з перших днів СВО стала позначатися абсолютна перевага наших збройних сил у повітрі й на морі.

Використовувалися новітні високоточні системи озброєнь, що дозволяють завдавати ударів по об'єктах української та натовської військової інфраструктури в глибині території противника, були знищені виробничі потужності українського ВПК, підприємства з виробництва паливно-мастильних матеріалів, військові аеродроми. Російські Збройні сили та бійці народні міліції ДНР і ЛНР демонстрували зразки високої мужності, героїзму, успішно вирішуючи поставлені перед ними бойові завдання".

Наступні півтори сторінки присвячені висвітленню кількох подібних "зразків героїзму".

Втім, не закривали очі автори підручника і на тимчасові труднощі. Один абзац присвячений західним санкціям "в порушення будь-яких юридичних норм", які вилилися "в неприкрите пограбування". Ба більше, "відкрито ставилися цілі "розірвати на шматки" російську економіку, викликати в нас голод і товарний дефіцит, породити обурення людей, масові протести, домогтися повалення уряду та розвалу Росії на частини".

Ще один абзац – про західну допомогу грошима та озброєннями "антинародному київському режиму".

Однак, хвастає підручник, "плани західних стратегів повністю провалилися": населення країни підтримало СВО, згуртувалося навколо Путіна, чий рейтинг перевищив 80%, російська економіка вистояла (продаж газу тільки за рублі), міжнародна ізоляція Росії не настала (окрема похвала Китаю та БРІКС), західні країни самі потерпають від санкцій – і так на цілу сторінку.

Наприкінці розділу наратив повністю заміщується гаслами: "Не вперше нашій країні доводиться вступати в бій із черговим претендентом на світове панування. І завжди вона з честю виходило з цього випробування, здобувши перемогу над силами об'єднаного Заходу. Так буде і цього разу. Наша справа права! Ворог буде розбитий! Перемога буде за нами!".