Голова УІНП Олександр Алфьоров представив п’ять принципів роботи Інституту

Новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту.

 

2 липня новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту. А саме, Український інститут національної пам'яті: 

1) Сильна відкрита інституція.

Зміцнюємо інституційну сталість і спроможності Українського інституту національної пам'яті. Посилити компетенції Інституту. Укріпити авторитет УІНП у суспільстві через відкритість, фаховість, аргументованість і чесний діалог. Замість нав'язування – аргументоване роз'яснення. Замість пропаганди – критичне мислення.

2) Центр творення і ефективної співпраці.

Робимо УІНП ефективним державним "мозковим центром" і провідним майданчиком дискусій про національну пам'ять. Продовжувати та примножувати розвиток меморіалізації російсько-української війни. Відновити і посилити зв'язки з іншими органами державної влади та інституціями. Зміцнити горизонтальні зв'язки з експертним середовищем та громадянським суспільством. 

3) Сильна інклюзивна національна пам'ять.

Популяризуємо тисячолітню історію українського народу не озираючись на сторічні російські наративи. Розповісти про історію України без огляду на Схід, так, ніби Росії ніколи не існувало. Посилити взаємну інтегрованість пам'ятей України та Європи. Ми не йдемо до Європи – ми повертаємось додому.

4) Активна комунікація і протидія ворожим наративам. 

Посилюємо УІНП в інформаційному середовищі. Говорити про історію зрозумілою мовою. Підтримати державу в ефективній протидії російській пропаганді та дезінформації. 

5) Широка контекстуальна рамка історії.

Говоримо не лише про історію України у ХХ столітті, а й фокусуватись на інших періодах української історії. Оприявнити для суспільства тисячолітню традицію українського державотворення і її тяглість.

Ці п'ять напрямків визначають стартову рамку діяльності Інституту під новим керівництвом. Розширені вектори роботи, стратегічні цілі та ключові завдання роботи Інституту будуть представлені згодом.

Теми

Олексій Мустафін: Індонезійський транзит: від Сукарно до Сухарто. І далі…

Віра у власну незамінність – професійна хвороба політиків. Навіть у сталих демократіях. Що вже казати про держави, що тільки-но з'явилися на світовій карті. Чи про авторитарні режими. Однак намагання будь-якою ціною затриматися при владі часто-густо стають "найнадійнішим способом" її втратити. І йдеться не лише про революції чи повстання проти знавіснілого режиму.

Леся Бондарук: Сторіччя Галини Коханської

1 березня виповнилося 100 років із дня народження Галини Коханської – керівниці жіночої розвідувальної мережі УПА на Волині. У 15 років поринула в національно-визвольну боротьбу. Пів життя прожила під чужим іменем та прізвищем. Але перемогла! Бо застала час, коли Україна стала незалежною державою, відновила могили побратимів, зруйновані окупантами, вплинула на виховання нового покоління патріотами, та встигла повернути своє власне ім'я і з ним відійти у вічність.

Ігор Галагіда, Мирослав Іваник: "Погром: Грубешівщина, весна 1944 р." Фрагменти вступної статті до видання

Погром розпочався в ніч з 9 на 10 березня 1944 року. Поляки з Армії Крайової та Селянських Батальйонів раптово атакували 11 українських сіл у Грубешівському повіті на Холмщині. Після тижневої перерви почалася друга, ще масштабніша хвиля атак, коли було вражено 22 українські села.

Дарія Гірна: Архітектура скорботи: чому Україні потрібні психологи меморіалізації

У США, Великій Британії, Австралії, країнах ЄС існують окремі навчальні програми з психології архітектури. В Україні окремої дисципліни, що системно вивчала б психологію архітектурного простору, немає. Тим часом у суспільстві, де кількість людей із ПТСР і травматичним досвідом зростає щодня, одночасно множаться темні, гнітючі, утилітарні місця пам'яті. Матеріальна пам'ять, яку ми відтворюємо без системного підходу, ризикує стати ще одним чинником ретравматизації.