Повернення крутянця

Про цього хлопця-крутянця більше 100 років знали лише прізвище. Тепер, завдяки віднайденим архівним документам вдалося повернути із небуття та реконструювати коротку біографію лікарського помічника Кирила Головащука, що у лавах Студентського куреня став на захист України у січні 1918 року.

Про цього хлопця-крутянця більше 100 років знали лише прізвище.

Списки розстріляних під Крутами захисників вперше стали оприлюднювати у пресі у березні 1918 року, через кілька тижнів після Крутянського бою та через кілька днів після звільнення Києва від більшовиків.

У тих списках був Головащук. Або в іншому написанні – Головощук. Без імені. Була ще згадка про його членство у Всеукраїнській фельдшерсько-акушерській спілці (це – цікавий момент, бо виходить, що з 28 розстріляних більшовиками під Крутами щонайменше семеро були причетні до медицини – тож чи не був це якийсь санітарний загін?).

Надалі українці забули про Головащука на десятиліття. Хіба що батьки, родичі та найближчі друзі знали і пам'ятали.

 

У 1958 році вийшла книга Семена Збаразького "Крути", у якій автор спробував зібрати усі доступні йому відомості про бій та його учасників. Головащук там був згаданий. Але, знову без імені.

У 1994 році Олександр Коваленко опублікував у часописі "Київ" статтю "Ми рвали одвічнії пута", у якій вказав, що в архівних документах Українського народного університету в Державному архіві міста Києва йому вдалось знайти перелік зарахованих на історико-філологічний факультет. І серед них - Кирило Головащук. Це було перше уточнення імені, а лише прізвища Героя.

Нещодавно у Державному архіві м. Києва вдалось знайти особову справу студента на прізвище Головащук.

 

У цій справі відклалось лише три документи. Але й вони допоможуть нам трішки дізнатись про біографію крутянця.

Перший документ – це свідоцтво про закінчення Київської земської фельдшерсько-акушерської школи (у цій школі навчався ще один крутянець – Олександр Борозенко-Конончук). Звідси ми можемо дізнатися повне ім'я та по-батькові нашого героя – Головащук Кирило Єрофійович, дату його народження – 8 червня 1896 року (за старим стилем), час навчання у фельдшерсько-акушерській школі – з 1 вересня 1912 по 28 лютого 1916 рр. та отримане ним звання "медичного фельдшера".

На жаль, не вказано місця народження, але на звороті свідоцтва є приписка, що Кирило Головащук був стипендіатом Сквирського повітового земства. А це суттєво звужує поле пошуку місця народження чи проживання Кирила – до Сквирського повіту Київської губернії. Адже людина з-за меж повіту не могла би отримувати стипендію від цього земства.

 

За допомогою сайту FamilySearch, в оцифрованих метричних книгах Сквирського повіту знаходимо, що прізвище Головащук/Головощук/Головищук концентрується у селі Соболівка Корнинської волості Сквирського повіту.

Кирила Єрофійовича Головащука серед індексованих записів немає. І це засмучує. Але у метричній книзі церкви села Соболівка за 1851 рік є згадка про народження Єрофея Головощука. Погодьтеся, співпадіння імені, прізвища та села, а також вікова різниця у 45 років можуть давати підстави для обережного твердження, що знайдений нами Єрофей Головощук є батьком крутянця Кирила Головащука.

Метрична книга за 1896 рік з цього села, де може бути запис про народження Кирила, зберігається у Державному архіві Житомирської області, але поки що не оцифрована. Якщо хтось має час і натхнення перевірити моє припущення, то прошу: Державний архів Житомирської області, ф.1, оп. 77, спр. 1820, 1823, 1836, 1844, 1850.

Другий документ – заява Кирила Головащука з проханням зачислити його слухачем на історико-філологічний факультет Українського народного університету від 25 вересня 1917 року.

 

А третій документ – теж заява, до ради професорів Українського народного університету, з проханням перевести його на медичний факультет.

І тут є кілька цікавих моментів.

По-перше, дата заяви – 12 січня 1918 року (ст.ст.), тобто за кілька днів до бою під Крутами і чи не в день від'їзду з Києва на фронт.

По-друге, у "шапці" Кирило позначив себе студентом правничого факультету. Отже, щось з історико-філологічним факультетом, як кажуть, "не склалось".

По-третє, у підписі він вказав свою посаду та місце роботи – "лікарський помішник Українського військового генерального шпиталю". І це важливо, бо на такій же посаді і у тому ж шпиталі працював інший крутянець – Микола Чижов.

Ну, і останнє, що, можливо, дещо підважить наші романтично-ідеалістичні уявлення про добу революції: резолюція "зачислити на медичний факультет" накладена аж 14 квітня 1918 року. Уже після трагічної загибелі Кирила Головащука та майже через місяць після похорон крутянців у вільному Києві.

 

Отже, крутянець Кирило Головащук народився 20 (8) червня 1896 року у Соболівці Сквирського повіту Київської губернії (тепер – Брусилівська ТГ Житомирського району Житомирської області).

У 1912-1916 роках навчався у Київській земській фельдшерсько-акушерській школі (нині – Перший Київський медичний коледж). Восени 1917 року став студентом Українського народного університету у Києві та членом Всеукраїнської фельдшерсько-акушерської спілки.

Станом на початок 1918 року працював лікарським помічником в Українському генеральному військовому шпиталі (нині це – Головний військовий клінічний госпіталь). Виїхав на протибільшовицький фронт та у бою під Крутами потрапив у полон.

Був розстріляний більшовиками 29 або 30 (16 або 17) січня 1918 року. Перепохований на Аскольдовій могилі у Києві 19 березня 1918 року.

Юрій Юзич: Пластун Ярко Сось - один із найуспішніших військових пілотів США

Всі бачили "Top Gun" з Томом Крузом? А тепер знайомтесь з одним із прототипів головного героя. Член Пласту підполковник Ярко Сось - "Джей Джей" (J.J.). Один із найуспішніших військових пілотів США. 4000 годин в небі на F-14, F/A-18 та F-16. Успішно виконав 746 посадок на авіаносець, з яких 250 – вночі. Серед іншого був і командиром школи винищувачів "Top Gun", показаної у фільмі. А у відставці став успішним спізасновником великої ветеранської бізнес-компанії в сфері комерційної авіації.

Олександр Алфьоров: Голова УІНП Олександр Алфьоров представив п’ять принципів роботи Інституту

Новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту.

Наталя Старченко: Релігійна толерантність чи рівність конфесій?

Акт Варшавської конфедерації не містив згадки про панівне становище католицької церкви, а проголошував необхідність збереження миру між різними конфесіями та відмову від уживання сили з релігійної причини. Це й дало підставу частині істориків твердити, що в Речі Посполитій формально була проголошена рівність церков. Прийнято уважати, що вона була порушена на початку XVII століття, коли король Сигізмунд ІІІ Ваза відмовився на вимогу шляхти підтвердити Варшавську конфедерацію.

Юрій Юзич: "Треба за зброю братись". Ідентифіковано учасника бою під Крутами Михайла Баталина

Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.