Крутянець Чижов

Крутянець Микола Чижов працював помічником лікаря у київському головному військовому шпиталі, одночасно навчався в Українському народному університеті, був неодружений, записався до Студентського куреня, у бою пд Крутами потрапив у полон до більшовиків та був ними розстріляний. Похований 19 березня 1918 року на Аскольдові могилі. Його мама проживала у Києві на Кловській, 13. Є шанс, що в ГДА МОУ, у фонді Клінічного військового шпиталю збереглась особова справа Миколи Чижова з біографічними даними та фотографією

У чисельних списках крутянців, які циркулюють з видання у видання, зі статті у статтю, весь час присутнє прізвище Чижов. Інколи у написанні Чижів. Часом до прізвища додають ім'я – Микола. І усе. Більше жодних деталей біографії, більше жодних даних.

Уперше про крутянця Чижова згадано в оголошенні про час і місце похорону розстріляних більшовиками стрільців Студентського куреня у газеті "Нова рада" (№ 36 від 19 березня). Його означили там як студента.

У тій же газеті Чижова згадано у некролозі від Всеукраїнської фельшерсько-акушерської спілки. Власне у списку загиблих членів цієї спілки.

 
Нова рада, № 36 від 19 березня 1918 року

Того ж дня у "Киевской мысли" також опубліковано список загиблих крутянців. Серед них – студент Українського народного університету Чижов.

У мене були сумніви, чи вдастся знайти ще бодай щось. Хоч якусь деталь з його біографії, окрім навчання в Українському народному університеті та причетності до медицини. Хіба що – випадковість.

І ось – Галузевий державний архів Міністерства оборони потішив кількома оцифрованими документами. А там – згадки про Миколу Чижова, що загинув під Крутами.

Громадянка Києва Марія Яківна Чижова 16 жовтня 1918 року пише заяву на ім'я Головного лікаря Клінічного військового шпиталю з проханням надати довідку про те, що "пробувавшій на службі в дорученому Вам шпиталю лікарським помішником, убитий під Крутами Микола Олександрович ЧИЖОВ не був жонатий".

 
гда моу, ф.144, Оп. 33046, спр. 10, арк. 206.

Таку довідку навіщось вимагали у ліквідаційному комітеті Студентського куреня.

І головний лікар (т.в.о. Омельченко) таку довідку надає.

 
ГДА МОУ, Ф.144, ОП. 33046, СПР. 10, АРК. 205.

Як видно з документів, крутянець Микола Олександрович Чижов працював помічником лікаря у київському головному військовому шпиталі, одночасно навчався в Українському народному університеті, був неодружений, записався до Студентського куреня, у бою пд Крутами потрапив у полон до більшовиків та був ними розстріляний.

Похований 19 березня 1918 року на Аскольдові могилі. Його мама проживала за адресою вул. Кловська, 13. Є шанс, що в ГДА МОУ, у фонді Клінічного військового шпиталю збереглась особова справа Миколи Чижова з біографічними даними та фотографією.






Теми

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Олексій Мустафін: Розірвати ведмедя. Перемога над "білою гвардією", що дала шанс незалежній Латвії… і Веймарській республіці

11 листопада у Латвії відзначають День Лачплесіса. Лачплесіс, чиє ім'я можна перекласти як "той, що розриває ведмедя", – це герой національного епосу, створеного ще наприкінці XIX сторіччя Андрейсом Пумпурсом. Але 11 листопада – це не свято поезії. В цей день вшановують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу батьківщини.