Крутянець Чижов

Крутянець Микола Чижов працював помічником лікаря у київському головному військовому шпиталі, одночасно навчався в Українському народному університеті, був неодружений, записався до Студентського куреня, у бою пд Крутами потрапив у полон до більшовиків та був ними розстріляний. Похований 19 березня 1918 року на Аскольдові могилі. Його мама проживала у Києві на Кловській, 13. Є шанс, що в ГДА МОУ, у фонді Клінічного військового шпиталю збереглась особова справа Миколи Чижова з біографічними даними та фотографією

У чисельних списках крутянців, які циркулюють з видання у видання, зі статті у статтю, весь час присутнє прізвище Чижов. Інколи у написанні Чижів. Часом до прізвища додають ім'я – Микола. І усе. Більше жодних деталей біографії, більше жодних даних.

Уперше про крутянця Чижова згадано в оголошенні про час і місце похорону розстріляних більшовиками стрільців Студентського куреня у газеті "Нова рада" (№ 36 від 19 березня). Його означили там як студента.

У тій же газеті Чижова згадано у некролозі від Всеукраїнської фельшерсько-акушерської спілки. Власне у списку загиблих членів цієї спілки.

 
Нова рада, № 36 від 19 березня 1918 року

Того ж дня у "Киевской мысли" також опубліковано список загиблих крутянців. Серед них – студент Українського народного університету Чижов.

У мене були сумніви, чи вдастся знайти ще бодай щось. Хоч якусь деталь з його біографії, окрім навчання в Українському народному університеті та причетності до медицини. Хіба що – випадковість.

І ось – Галузевий державний архів Міністерства оборони потішив кількома оцифрованими документами. А там – згадки про Миколу Чижова, що загинув під Крутами.

Громадянка Києва Марія Яківна Чижова 16 жовтня 1918 року пише заяву на ім'я Головного лікаря Клінічного військового шпиталю з проханням надати довідку про те, що "пробувавшій на службі в дорученому Вам шпиталю лікарським помішником, убитий під Крутами Микола Олександрович ЧИЖОВ не був жонатий".

 
гда моу, ф.144, Оп. 33046, спр. 10, арк. 206.

Таку довідку навіщось вимагали у ліквідаційному комітеті Студентського куреня.

І головний лікар (т.в.о. Омельченко) таку довідку надає.

 
ГДА МОУ, Ф.144, ОП. 33046, СПР. 10, АРК. 205.

Як видно з документів, крутянець Микола Олександрович Чижов працював помічником лікаря у київському головному військовому шпиталі, одночасно навчався в Українському народному університеті, був неодружений, записався до Студентського куреня, у бою пд Крутами потрапив у полон до більшовиків та був ними розстріляний.

Похований 19 березня 1918 року на Аскольдові могилі. Його мама проживала за адресою вул. Кловська, 13. Є шанс, що в ГДА МОУ, у фонді Клінічного військового шпиталю збереглась особова справа Миколи Чижова з біографічними даними та фотографією.






Теми

Олександр Скрипник: КДБ проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам'яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Темні часи. Вінстон повертається

За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.