На світлині, яку вдалось відшукати в Центральному державному архіві вищих органів влади, один із юнаків-крутянців Іван Грушецький. Він був одним із тих неповнолітніх гімназистів, які в січні 1918 року виконали рішення забору старшокласників 2-ї Київської української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства та став добровольцем. І поїхав під Крути 17-літнім. А згодом став поручником Армії УНР, відтак успішним економістом та банкіром.

Пластуни відшукали могилу 16-літнього учасника бою під Крутами. Киянина. Юнака, який став одним із командирів легендарного полку Чорні Запорожці та Лицарем Залізного хреста за Зимовий похід та бої.

Реалії новітньої російсько-української Війни за Незалежність спонукають активніше підкреслювати історичну тяглість між сучасними ЗСУ та захисниками УНР. Серед тих, хто боронив Україну 108 років тому під Крутами був і Іван Шарий, уродженець села Вереміївка Полтавської губернії.

Його ім’я опинилося серед загиблих під Крутами, але документи вперто свідчать про інше. Миколу Пітенка оплакали як крутянця, хоча він, імовірно, вижив, повернувся до навчання й збудував кар’єру в радянській медицині. Як так сталося, що одна людина одночасно належить і до списку полеглих, і до живих?

"Я вже вісім місяців не маю відомостів про свого сина, сотника інженерного полку, який пробував до большевицького заколоту в м. Миргороді на Полтавщині. Куди я вже звертався —нігде не міг добути нічого певного. Тим часом кажуть одні, що його забито під Житоміром, другі що в Київі, а треті—під Крутами, чи під Гребінкою. Хто знав з товаришів Віктора Геращенко, або й бачив, де і як убитий, в якім становищі його покинули, уклінно благаю Вас, козаки напишіть мені".

23 жовтня минуло 130 років із дня народження Миколи Божинського-Божка – воїна військових загонів Української Центральної Ради, учасника бою під Крутами, борця за незалежність України у XX столітті.

Досі ім'я Павла Пархоменка не згадувалось у відомих списках крутянців чи у відповідних публікаціях. Однак, ще в 1938 році – коли у вільному світі жили десятки учасників того відомого бою – один із українських часописів написав про нього.

Ім’я Андрія Соколовського довгий час лишалося тінню серед героїв Крут. Хто він? Звідки? Чи залишив по собі хоч слід? Через 125 років після його народження ми, нарешті, спрямовуємо софіти нашої пам’яті та вдячності гімназисту, який сміливо, у свої неповні 18 років, став до бою проти російських загарбників.

Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».

Одним з відомих Героїв Крутів є Павло Кольченко – 21-річний чотовий студентської сотні, що потрапив у полон до більшовиків і був ними замордований. Дата й місце уродження крутянця донедавна залишалися "білими плямами" в його біографії.