«Зеленський змінюється так само, як атмосфера в кімнаті або суспільстві». Короткий конспект виступу історика Сергія Плохія в Торонто

4 листопада 2023 року в Торонто відбулася публічна зустріч з українським та американським істориком, професором кафедри української історії в Гарвардському університеті Сергієм Плохієм, організована Києво-Могилянською фундацією Канади. Модерувала подію Марта Дичок з Університету Західного Онтаріо.

Стаття була опублікована на сайті "Бабель". Публікуємо з люб'язного дозволу редакції

 
Зустріч із Сергієм Плохієм, Торонто, 4 листопада 2023 року.
FACEBOOK / МИКОЛА СВАРНИК

Четвертого листопада 2023 року в Торонто пройшла публічна зустріч з українським та американським істориком, професором кафедри української історії в Гарвардському університеті Сергієм Плохієм, організована Києво-Могилянською фундацією Канади. Модерувала подію Марта Дичок з Університету Західного Онтаріо. Перед зустріччю кореспондентка "Бабеля" Марія Жартовська поговорила із Сергієм Плохієм про його нову книгу "Російсько-українська війна. Повернення історії" та боротьбу за західного читача. Це інтервʼю "Бабель" вже опублікував. А тепер розповідає, про що Сергій Плохій говорив, власне, на зустрічі та що цікавило його слухачів.

Про Володимира Зеленського і статті про нього в західній пресі

Володимира Зеленського сприймали як актора, який не розумівся на політиці. Але на початку повномасштабної війни він виявився ефективним лідером. Його найбільший талант ― відчувати аудиторію, розуміти публіку до того, як вона щось зрозуміє про себе. Напевно, цей талант є у багатьох політиків. Зеленський змінюється так само, як атмосфера в кімнаті або суспільстві. У цьому є свої плюси й мінуси. Одна річ ― заповнити атмосферу в кімнаті, вербалізувати, надати значення, а інша ― просто змінюватися залежно від обставин. І замість того щоб стати лідером, можна стати тим, хто відповідає трендам.

Талант Зеленського може бути джерелом як сили, так і слабкості. Приклад ― стаття в журналі TIME. Мені здається, це зміна тональності. Те, чого суспільство очікує від лідера під час війни, — впевненість у перемозі в той час, коли зʼявляється дедалі більше сумнівів. Зеленського порівнювали з Вінстоном Черчиллем, але Черчилль став Черчиллем, дотримуючись ідеї, меседжів. Важливо, щоб лідер під час війни лишався вірним своїм ідеям.

Про недовіру західних політиків до України

Не знаю, скільки довіри існує між політиками на цьому рівні. Але, безумовно, є напруженість, яка існувала ще до початку війни, коли Зеленський просив Джо Байдена припинити публічні заяви про ризик війни або надіслати зброю. Навіть не просив, а вимагав. Це не сподобалося багатьом [західним] політикам. У 2022 році Зеленський фактично говорив із громадським суспільством [західних країн] через голови цих політиків і таким чином тиснув. Що зрештою було ефективно. Цілком можливо, що зараз ця стратегія вичерпала себе.

Але тут річ не в недовірі до України. США уявляють собі "червоні лінії" в голові путіна, тому зброю постачали із затримками. До того ж зараз їхній фокус зміщується через війну в Ізраїлі.

Про Китай і роль Азії в російсько-українській війні

Унаслідок поразок росії в Україні в НАТО вступили Фінляндія і Швеція. Також росія втрачає вплив у пострадянському просторі ― ми бачимо це на прикладі Вірменії та Азербайджану, Китай виступає гарантом незалежності Казахстану. Росія втрачає ринки нафти і газу в Європі й орієнтується на ринки Китаю та Індії. Китай став одним із головних бенефіціарів цієї війни ― отримав енергоносії та росію як набагато слабшого союзника. Ми також бачимо тенденцію виникнення біполярного світу на кшталт того, що ми мали за часів Холодної війни, коли одним із полюсів були США, а іншим ― Радянський Союз. Тільки тепер Китай стає одним із цих полюсів, а росія ― його молодшим партнером.

 
Зустріч із Сергієм Плохієм, Торонто, 4 листопада 2023 року.
Facebook / Микола Сварник

Про деколонізацію і Глобальний Південь

Українцям очевидно, що агресор ― колишня імперська держава, яка намагається зірвати рух до незалежного існування території, що була підконтрольна імперії. І на це ― нульова відповідь, нульовий рівень солідарності [від країн, які теж контролювали імперії]. У нас була дискусія на початку цього року з представниками Індії. Мені відповіли, що мої аргументи гарні, але Індія ― надто бідна, щоб діяти на основі історичних документів. Ці країни мають свої національні інтереси й роблять свої розрахунки з огляду на них.

Інша річ: для багатьох поняття антиколоніалізму означає "анти-Захід". Вони не розуміють, на чий бік мають стати й чому. Для них це війна між багатими білими країнами. Тож це питання, над яким Україна має системно працювати. Письменниця Вікторія Амеліна загинула від російської ракети у Краматорську, куди вона возила кількох письменників із Латинської Америки. Це була частина зусиль, щоб пояснити цю війну Глобальному Півдню. І це важкий процес.

Про війну між Ізраїлем і ХАМАС

Війна в Ізраїлі ― погана новина для нас усіх. Це погано для палестинців, ізраїльтян й України. Джо Байден зайняв позицію, що існує два фронти однієї війни. Цю позицію не поділяють республіканці в Конгресі, вони хочуть розділити допомогу Ізраїлю та Україні. Зброї не так багато. Тож це ще одна лінія протистояння.

Про перемогу і повернення до кордонів 1991 року

Надмірне зосередження на кордонах ― неправильний підхід. Адже вихід на кордони 1991 року необовʼязково означає закінчення війни, вона може продовжуватися і в цьому випадку. На мій погляд, перемога ― це не просто виживання України, держави й нації, а повна інтеграція в західні безпекові та політичні структури ― НАТО та Європейський Союз.

Олег Пустовгар: Ленінський концтабір неподалік Полтави

Свій концтабір "вірні ленінці" з ВЧК розмістили неподалік Полтави, на Шведській Могилі. Там до 1920 року діяли заклади освіти і милосердя, зокрема учительська семінарія (тепер там НДІ свинарства Національної Академії Наук України) і церковно-парафіяльна школа. Їхні будівлі були передані губернському управлінню ВЧК, діячі котрого і відкрили концтабір 25 травня 1920 року. Жертвами політичних репресій того часу, в'язнями цього концтабору стали понад три сотні осіб.

Андрій Ковальов: "Хто ми пред Богом? Кракаділи!", або чому важливо молитися українською мовою!

У селах на Київщини рідко служать Всенічне бдіння. Після сімдесяти років безбожництва (за часів совка) люди просто були не привчені і не приходили у суботу ввечері до храму. Дорогий читачу, не лякайся, воно так називається - Всенічне, але не триває цілу ніч. Просто напередодні суботи служать одразу поєднані разом вечірнє богослужіння і ранню літургію. Від цього поєднання і називається - Всенічне бдіння. На практиці воно триває десь дві години.

Станіслав Кульчицький: МОН України прагне визначати життя або смерть вітчизняної науки

Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму офіційному сайті проєкт наказу "Про державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової діяльності". Кожний, хто має зауваження або пропозиції може до 17 травня 2024-го адресувати їх на електронну пошту МОН. У мене є зауваження, але хочу звернутися з ними не в міністерство, а до громадськості з ґвалтом: йдеться про життя або смерть вітчизняної науки!

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.