Підпишть петицію щодо надання звання Героя України історику Максиму Фідрі

Максим Фідря (позивний Історик) загинув у ніч на 29 жовтня 2023 року на Бахмутському напрямку.

 

Полеглий Герой Максим Фідря, позивний Історик. Сержант, служив у Краматорському прикордонному загоні. Народився у 1981 році у Краматорську на Донеччині. Закінчив Краматорський економіко-гуманітарний інститут і багато років викладав історію в місцевих школах. Педагогом був "спадковим" - вся родина, з діда-прадіда, вчителювали. Мав хобі - піший і велосипедний туризм, плавав на байдарках. Був "непримиренним" патріотом, місцевим "ждунам руського миру" казав в обличчя: "Чемодан, вокзал, росія... виїзжайте і живіть там".

Історія і педагогічна діяльність були його покликанням (майбутній напрям викладання обрав у семирічному віці під впливом набагато старшої сестри-історика), але у 2020 році бажання особисто захищати державу переважило, і він підписав контракт із ЗСУ. Після повномасштабного вторгнення постійно був у зоні бойових дій, воював на Київщині, Харківщині, Чернігівщині, Сумщині, Донеччині.

Загинув у ніч на 29 жовтня 2023 року на Бахмутському напрямку, біля Курдюмівки, разом із побратимом Дмитром Семеновим, під час спроби евакуювати пораненого товариша. Заповів, щоб його кремували і прах розвіяли на Білянських горах, на Осколі і в Криму.

У Максима залишились дружина Олена і 15-річний син. Олена була однокласницею Максима. Під час навчання у школі вони дружили, а потім, коли вступили до того самого вишу, зав'язали романтичні стосунки і на 3 курсі побралися.

Олена Фідря багато років займається музейною справою, вона директор Донецького обласного художнього музею, який нині знаходиться в Краматорську. З її спогадів про чоловіка: "Як історик, він казав, що наша нація вже перемогла. Що війна нас об'єднала, згуртувала. І Україна, і наша нація перемогла перед усім світом і довела, що така нація існує, і вона спроможна себе захищати, жити і існувати".

P.S. На сайті президента є петиція з проханням присвоїти Максиму Фідрі і Дмитру Семенову звання Героїв України (посмертно). Хто бажає, ще є час поставити свій підпис за посиланням

Олексій Мустафін: "Явне призначення" Вільяма Вокера. Пригоди (центрально)американського кондотьєра

У середмісті Сан-Хосе, столиці Коста-Ріки – як і в багатьох інших країнах Нового Світу - височіє Національний монумент. Але, попри його назву, з кількох фігур, встановлених на постаменті, власне Коста-Ріку символізує лише одна. Інші – уособлюють сусідні держави. І всі вони разом женуть геть озброєного іноземця, який втілює цілком історичного персонажа - Вільяма Вокера. Мабуть найвідомішого "шукача пригод" в Центральній Америці XIX сторіччя.

Мирослав Іванек : На Волині найбільше постраждали українці та євреї

Кволі спроби заперечити заявам поляків здебільшого зводяться до нагадування, що поляки також вбивали українців, але цей аргумент є нівечений аргументом асиметрії польських і українських втрат. У цьому розігрітому до червоного спорі про польсько-українські жертви дивним чином загубилася усвідомленість, що найбільші злочини на Волині під час війни скоїли німці, а найбільших жертв зазнали українське та єврейське населення.

Богдан Червак: В Україну повернуть останки тещі Євгена Коновальця та Андрія Мельника Марії Федак

У Люксембургу відбулася ексгумація праху Марії Федак – матері Софії Федак-Мельник, дружини Голови ОУН Андрія Мельника.

Юрій Бутусов: Пам'яті Сергія "Борцухи"

На війні загинув Сергій "Борцуха" - боєць групи снайперів "Тенгрі" ГУР МО, який у перші дні великого вторгнення на велосипеді з гранатометом РПГ-7 та трьома пострілами до нього вирушив зупиняти російські бронетанкові колони, що рвались на Ірпінь.