"Пластова спецоперація" в Естонії

Цю естонську медаль носить на своєму пластовому однострої офіцер українських Сил спецоперацій. Колись давно, коли ще Ющенко був Президентом, група волонтерів із Пласт - український скаутинг почала вивчати досвід спротиву окупантам балтійських країн НАТО. Про цю "пластову спецоперацію" писали центральні ЗМІ кількох країн. А естонська контррозвідка врешті-решт виявила крота в своїх Збройних Силах. Яким виявився єдиний етнічний росіянин, який здобув ступінь майора в естонській армії.

 

Цю естонську медаль носить на своєму пластовому однострої офіцер українських Сил спецоперацій. Колись давно, коли ще Ющенко був Президентом, група волонтерів із Пласт - український скаутинг почала вивчати досвід спротиву окупантам балтійських країн НАТО.

Про цю "пластову спецоперацію" писали центральні ЗМІ кількох країн. А естонська контррозвідка врешті-решт виявила крота в своїх Збройних Силах. Яким виявився єдиний етнічний росіянин, який здобув ступінь майора в естонській армії. І це був чудовий приклад, як взірцевий і популярний офіцер - публічно русскій - став зрадником.

Починалось все буденно. Група пластунів і приятелів Пласту, які розвивали оборонну спеціалізацію та працювали з молоддю в цьому напрямку - поїхала в Естонією.

В Україні мало хто знає, що естонці мали свій аналог українського батальйону "Нахтігаль". У них це була "Ерна", створена на базі фінської армії. Десант з моря, зануреня на окуповану московитами територію, врятування багатьох життів, яким загрожувала смерть з боку агонізуючого сталінського режиму.

З 1993 року в Естонії проводяться змагання підрозділів ССО різних країн НАТО і не тільки (наприклад китайці теж себе пробували). Групи, які висаджуються з моря, кілька днів виловлюються по всій країні Силами оборони (все, майже, як в реальності).

Так от неофіційна пластова група прибула в Естонію вивчати досвід. Традиційно власним коштом (держава в той час продовжувала активно розпродувати і різати на брухт військову техніку, бо воювати ніхто не збирався). Так діючі і майбутні інструктори, а згодом й учасники табору "Легіон" дізнались про багато чого нового від справжніх інструкторів НАТО. Від тактичної медицини, про існування якої в нас ще мало хто знав, до…. багатьох різних цікавих речей.

Група допустилася однієї помилки - диск із фото приймаюча сторона вирішила відправити поштою… Пошта прийшла, але паралельно на ряді сайтів-помийок зʼявились світлини, як "настоящіє інструктора НАТО обучают (багато різних епітетів) інструкторов с Украіни". Партія Вітренко, яка тоді була парламентською, грозилась традиційно розібратись і наказать. Але популісти роблять лише заяви і про "скандал" всі швидко забули.

Естонці почали свої розслідування. Неформально пояснили в чому суть справи і що справою займається їхня контррозвідка (що було далі - написав вище). Ну а українські інструктори продовжували займатись формуванням оборонної свідомості серед молоді. На громадських засадах.

А коли прийшов час, то керівник групи (пластун-скоб, до речі), як і годиться, пішов добровольцем в ЗСУ. В Сили, які йому були найближчі.

З днем волонтера тебе, Друже! І всіх тих волонтерів, які працювали для оборони країни ще тоді, коли це не було модним. СКОБ!

Напис на медалі з латинської (ще дохристиянської) перекладається приблизно так: "За вівтарі і ватри". Згодом трансформувалось у "За Бога та Батьківщину".

Олексій Мустафін: Шлях до Клондайку. Чому золота лихоманка на Алясці стала "останньою з великих"

Від ажіотажу навколо Аляски найбільше виграли не ті, хто був на авансцені. Ймовірно, так було й раніше. Але вперше з усією очевидністю це стало зрозуміло саме тут. Зрештою тому на Алясці й завершилася історія "великих золотих лихоманок".

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».

Юрій Берестень: Волонтерський рух у Катеринославі під час російсько-турецької війни 1877-1878 років

Російський уряд, прикриваючись риторикою надання гуманітарної допомоги "братським народам" Балкан, намагався використати загострення військово-політичної ситуації в регіоні, де спалахнуло в 1875 році масштабне повстання проти турецького поневолення, для посилення своїх позицій у регіоні, марячи про захоплення Константинополя та реставрацію нової Візантійської імперії. Заздалегідь готуючись до війни з Османською імперією, він починає активно розгортати мережу доброчинних організацій та установ, які повинні були опікуватись гуманітарними проблемами догляду за пораненими та хворими військовими, інвалідами війни, сиротами.