На світлині – учасники пластового табору, який розігнало КДБ влітку 1989 року. Це був перший літній табір відродженого Пласту. Називався він "імені Романа Шухевича". А його відзнакою був тризуб, який через кілька років стане державним гербом України. На щоглі майорів синьо-жовтий український національний прапор.

Воїн-підпільник, який одним із перших розпочав рух опору проти нацистів серед підгальських гуралів. Працював в АК-"Північ". Загинув у Варшавському повстанні.

На світлині — Михайло Галаса. Один із тих, які дітьми пережили творення УНР та окупацію власної національної державами різними зайдами. Дітей української національної революції, які своє життя присвятили розгортанню організованого громадянського суспільства. А також підпільної мережі збройного руху опору – спершу ще дитиною в УВО, відтак одним із провідників ОУН. Політв’язень польських тюрем, якого убили німецькі нацисти під Києвом ще до створення УПА.

Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.

Донедавна усі заприсяжені члени Пласту одразу би сказали, що 12 квітня 1912 року. Однак після багатьох років досліджень істориків і дискусій Головна пластова булава цього року офіційно визнала нову дату: 21 квітня. Того дня було лиш створено гурток, який (невідомо коли), після складання пластової проби, склав пластову присягу.

Пластуни відшукали могилу 16-літнього учасника бою під Крутами. Киянина. Юнака, який став одним із командирів легендарного полку Чорні Запорожці та Лицарем Залізного хреста за Зимовий похід та бої.

На фронті загинув найкращий виховник Пласт - український скаутинг – Андрій Буда. Найкращий тому, що виховав гурток юнаків, із яких двоє відзначені найвищим державним відзначенням – Героя України. Склавши пластову присягу вірності Україні вони виконували її до останнього свого подиху. Були серед тих, які не могли сидіти в хаті, коли вірність Батьківщині потребує тебе на революції чи фронті. Всі троє пройшли обидва Майдани і в 2014 пішли добровольцями.

Боровся за Львів в листопаді 1918 року. У вуличних боях і комендантом залоги на Цитаделі. Кілька років перед цим, 16-літнім пластуном, – Омелян Білинський став добровольцем УСС. За хоробрість в боях Першої світової війни відзначений медалями за хоробрість. Коли Січові Стрільці отримали бойовий прапор, то саме "Мілька" обрали своїм прапороносцем. Від був одним із тих дітей, які пішли на фронт, коли старші віком і більш досвідчені по життю уникали мобілізації.

Вбили Андрія Парубія. Як колись Бандеру, Коновальця, Петлюру. Для більшості – це вбивство діючого народного депутата, члена комітету з питань оборони і розвідки. Колишнього спікера українського парламенту, коменданта «Самооборони Майдану», секретаря РНБО. Для меншості це вбивство друга «Вовка» - одного з ключових творців українського молодіжного середовища, яке з кінця 1980-х готувалось не лише до здобуття незалежності України.

На наших цвинтарях майорять десятки тисяч прапорів, багато із яких - національні. На сонці, вітрі та дощі вони знищуються. За давньою лицарською традицією, яка плекається і в Пласті: прапор не можна прати, його - якщо не піддається реставруванню і не підлягає збереженню - можна лише спалити.