Літопис Оборони Маріуполя "М86"

21 лютого відбулося відкриття Літопису Оборони Маріуполя "М86".

 

 

1. Літопис М86 - що це?

Це Щоденний детальний опис подій на основі публічної інформації і свідчень самих військових. Максимально повний. Багатошаровий. Із відкритим кодом - тобто відкритий до правок учасниками подій, за принципом Wikipedia (в сенсі онлайн-енциклопедіі)

В ньому вже зараз сотні фотографій і відео, сотні свідчень, детальні мапи.

Подати свої правки може кожен, хто брав участь у обороні Маріуполя з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2022 року (для цього на порталі є спеціальний розділ).

Літопис відкритий для правок до 20 травня 2024 року.

Після цього фінальну версію літопису ми видамо книгою (точніше книгами).

2. Як це працює?

Ми будемо потижнево викладати хроніку оборону Маріуполя. По сім днів.

На сайті вже доступний перший тиждень. Точніше - кожен день першого тижня.

2 березня - другий тиждень.

9 березня - третій тиждень.

І так далі.

І паралельно авторський колектив буде додавати в нього нові факти, фото і відео, які будуть надходити від тих, хто брав участь

3. А це точно правда?

Кожен факт літопису підтверджений або трьома публічними джерелами, або свідченнями безпосередніх учасників подій, а їх зібрано сотні і автори продовжують його збирати.

На порталі є рецензії керівників великих підрозділів гарнізону Маріуполь, які стали першими читачами і рецензентами літопису в грудні 2023 року.

Також до роботи над літопис долучені науковці, Національний Музей Історії України став науковим партнером літопису.

4. Хто автори?

Головний автор - маріупольський журналіст, якого добре знають оборонці Маріуполя. Він працює під псевдо "Сектор Маріполь". Він працює безпосередньо із військовими.

Редактором Літопису став Іван Сіяк.

Академічним Редактором - Євгеній Монастирський.

Але насправді в команді декілька десятків людей (на базі урбан бюро Big City Lab).

Партнером літопису також став Інфоспротив.

5. Навіщо літопис?

- це - інструмент адвокаціі поверення полонених(ще більше 2000 в Захисників Маріуполя в полоні)

- це - вшанування пам'яті загиблих

- це - збереження правди про те, як оборонці Маріуполя вибороли час для України (для Миколаїва, Запоріжжя, Херсона)

- це - повага і вдячність тим, хто повернувся з полону і продовжує свою службу

6. До чого тут я?

Ми (System Capital Management і Mariupol Reborn / Маріуполь Реборн) виступили фінансовими партнерами літопису і будемо робити все можливе, щоб світ бачив і чув літопис і далі.

А Серце Азовсталі виступило партнером М86 по роботі із військовими.

7. Чи будуть окремі розділи літописа про волонтерів, медиків, журналістів, цивільних?

В майбутньому - можливо, по медиках - точно.

Буде залежати від того, як пройде перший етап - військова частина літопису.

***

Це лише початок великої роботи. Ми мріємо презентувати фінальну версію Літописа в Маріуполі.

***

І головне.

Час боротися за тих, хто в полоні. Час не мовчати. І літопис - це наш голос, наш внесок в боротьбу за повернення полонених.

Ми закликаємо вас ділитися літописом із іншими разом із закликом, який вже став легендарним "FREE MARIUPOL DEFENDERS".

Олексій Мустафін: Негус власною волею. Бурхливе життя Теводроса II

Коли у квітні 1868 року британські вояки здобули штурмом гірську фортецю Мекдела – резиденцію ефіопського негуса (або ж імператора) Теводроса II, вони знайшли володаря вже мертвим. І кинулися розривати його одяг на сувеніри. Зупинив ганебне видовище командувач Роберт Нейпір. Який наказав приставити до тіла надійну охорону. Поховали Теводроса II з повагою до його імператорського статусу.

Олександр Алфьоров: Фонтан замість пам'яті

Місце, де влада Києва бачить фонтан – це центр Столиці, це серце України. Відповідальність тут – неймовірна. Кожне подібне місце в Києві має бути гармонійно вписане у загальну концепцію! А не затикане нейтральністю, яка в сучасних умовах дорівнює безвідповідальності та, насправді, потуранню окупанту, який дуже прагне от цієї мовчазної та сірої України.

Олексій Мустафін: Пророк на ім'я Мані. Примхлива доля засновника "світової єресі"

9 квітня 243 року перський цар Шапур I – той самий, якому згодом вдалося вперше взяти в полон римського імператора, – прийняв у своєму палаці та вислухав мандрівного проповідника Сураїка, сина Фартака. Той познайомив володаря із своїм вченням – основи якого, за його власними словами, відкрив йому сам янгол божий. Цар був настільки вражений розповіддю, що видав Сураїку охоронну грамоту і дозволив вільно проповідувати в своїх володіннях.

Ярослав Пронюткін: Символічне місце пам’яті: кенотафи як традиція, державна практика і механізм вшанування на Національному військовому меморіальному кладовищі

У традиції українського війська від княжої доби до козацького періоду існували різні форми символічного вшанування загиблих, зокрема встановлення хрестів, курганів пам'яті, пам'ятних знаків на місцях боїв або в рідних громадах. Саме ця традиція сьогодні отримує сучасне державне втілення у формі кенотафів – символічних місць пам'яті для тих Захисників і Захисниць України, чиї тіла не були повернуті, або місце поховання яких залишається невідомим.