Авдіївка - місце пам'яті

В Авдіївці були мурали Степану Бандері, Роману Шухевичу. Саме в цьому місті приймала присягу воїнів УПА, легендарна 1- ша Окрема штурмова рота ДУК "Правий сектор" під командуванням Героя України Да Вінчі. Російські окупанти з допомогою тисяч снарядів і бомб знищили місто. Вони не жаліли десятків тисяч своїх солдатів, які лягли при штурмі міста, вони не жаліли цивільних людей, які ховалися в підвалах. Вони не пожаліють наступного міста, яке вони захочуть захопити, якщо, ми їх не зупинимо.

 

Щоб швидше заїжджати в Авдіївку, ми з Олегом Ревегою їхали об'їздною дорогою, яка вела біля селища Піски, попри позицію "Мурашник" і далі на шахту Бутівка, позицію "Зеніт чи повертали ліворуч і попадали в саме місто біля "дев'ятини".

З дороги було видно Донецький аеропорт і сам тимчасово окупований Донецьк, тому, ми старалися їхати, як найшвидше. Олег натискав педаль газу і ми летіли зі швидкістю 100 - 150 кілометрів на годину.

Цією дорогою в Авдївку і навпаки до Первомайська, їздили тільки військові, які там стояли чи мали бойове розпорядження. Нас з Олегом знали всі, особливо наше привітання - від серця до сонця. Але пропуск нам надавав спочатку заступник командира одного із батальйонів Павло "Єгер", а згодом - уже заступник командира іншого батальйону - Андрій Верхогляд.

Сірий мікроавтобус "гуцуломобіль", впевненість в очах, пароль "Гуцул" і ми погнали на полювання.

Цією дорогою, ми таємно перевозили міни, гранати, патрони та інше спорядженя, яке нам було потрібно для "двіжів". Окупанти перли, будували укріплення, а наше командування виставляло патрулі, які забороняли нам же стріляти. Доводилося хитрувати і робити так, щоб штабні дозорні не знали про нашу роботу і ворогів ставало менше.

Ще й в Карлівці, моментами в Нетайлово, стояли поліцейські екіпажі, які полювали на шукачів металу, контрабандистів, підпільних виробників самогону. Вони зупиняли нас і всіх військових, які їздили на цивільних номерах. Біля позиції - "Республіка Міст" і далі, вони боялися їхати. Тому, ми їхню боягузливість, обернули собі в користь.

Цією дорогою, ми моментами возили в Авдіївку артистів, журналістів, волонтерів.

Цією дорогою, ми їздили в Авдіївку на базу до Да Вінчі, щоб вирішити певні наші питання і спланувати роботу з підрозділами "Омега" та ЗСУ.

П'ять років життя пов'язаного з Авдіївкою і її околицями. Саме в цьому місті, в церкві, якої не має, я хрестив одного чудового хлопця. Там, ми знайомилися з певними людьми, спогад про яких досі гріє серце...

Саме в Авдіївці були мурали Степану Бандері, Роману Шухевичу. Саме в цьому місті приймала присягу воїнів УПА, легендарна 1- ша Окрема штурмова рота ДУК "Правий сектор" під командуванням Героя України Да Вінчі.

Російські окупанти з допомогою тисяч снарядів і бомб знищили місто, яке було одне з найбільш українських. Вони не жаліли десятків тисяч своїх солдатів, які лягли при штурмі міста, вони не жаліли цивільних людей, які ховалися в підвалах. Вони не пожаліють наступного міста, яке вони захочуть захопити, якщо, ми їх не зупинимо.

Допомагайте Збройним Силам України в боротьбі за нашу Незалежність. Тільки в єдності наша сила.

Перегляньте репортаж з Авдіївки, коли Вовки Да Вінчі та інші добровольці, приймали присягу. Тільки заради цього ми повинні знищити окупантів, щоб повернути пам'ятні місця нашій країні.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».