"Набратися мужності, щоб протистояти одній слабкій людині"

Публікуємо переклад виступу американського політика, члена Республіканської партії Адама Кінзінгера на Національному з’їзді Демократичної партії (DNC) в Об’єднаному центрі в Чикаго, штат Іллінойс, 22 серпня 2024 року.

Переклав зі статті в TIME Юлій Морозов

 
 Адам Кінзінгер

Мене звуть Адам Кінзінгер, і я пишаюся тим, що б'юся на одному боці разом з вами, як частина цього досить незручного альянсу, завдяки якому ми маємо захищати правду, захищати демократію та порядність.

Я був зовсім дитиною, коли мене привабила партія Рональда Рейгана, його бачення сильної Америки, сяючого міста на вершині гори. Я був республіканцем протягом 12 років у Конгресі, і я досі тримаюся цього ярлика.

Я ніколи не думав, що буду тут. Але послухайте, ви ж теж ніколи не думали, що побачите мене тут, чи не так?

Але я дещо дізнався про Демократичну партію, і хочу відкрити таємницю моїм колегам-республіканцям: демократии – такі ж патріоти, як і ми. Вони люблять цю країну так само, як і ми. І вони так само палко захищають американські цінності вдома та за кордоном, як ми, консерватори.

Я з полегшенням зробив це відкриття, бо я і про свою партію дізнався дещо, що не можу ігнорувати: Республіканська партія більше не є консервативною. Вона перемкнулася від вірності принципам, які давали їй мету, на відданість людині, єдиною метою якої є він сам.

Дональд Трамп – слабка людина, яка прикидається сильною. Він маленький чоловік, який прикидається великим. Він невірна людина, яка прикидається праведною. Він злочинець, який не може перестати грати роль жертви. Він влаштовує — чуєте? — він влаштовує справжнє шоу, але справжньої сили там немає.

Як консерватор і ветеран, я вірю, що справжня сила полягає в захисті вразливих. Це захист вашої родини. Це відстоювання нашої Конституції та нашої демократії. Ось це справжня душа консерватора. Раніше це була душа республіканця. Але Дональд Трамп задушив душу Республіканської партії. Його фундаментальна слабкість загнала мою партію, як хвороба, підірвала наші сили, пом'якшила наш хребет, доводячи нас до лихоманки, яка розділяє нас іх нашими цінностями.

Наша демократія була зруйнована подіями 6 січня, коли брехня і безчесні дії Дональда Трампа призвели до облоги Капітолію Сполучених Штатів. Того дня я був свідком глибокої скорботи: осквернення нашої священної традиції мирної передачі влади, яку заплямовала людина, надто нестійка, надто марнославна та надто слабка, щоб визнати поразку.

Як партія може називати себе патріотичною, якщо вона обожнює людину, що намагалася покінчити з вільними та чесними виборами? Як партія може стверджувати, що виступає за свободу, якщо вона бачить боротьбу за волю в Україні — де тиранія атакує демократію і кидає виклик усьому, що наша нація має підтримувати — і вона відступає, вона сумнівається, вона висуває людину, яка є дивним чином одержима Путіним, і його напарника, який сказав: "Мені байдуже, що відбувається в Україні"?

І при цьому він хоче бути віце-президентом, уявіть собі. Як партія може стверджувати, що вона консервативна, коли вона ганьбить те, за що боролися наші предки — такі люди, як мій дідусь, який брав участь у Другій світовій війні, який вірив у справу більшу, ніж він сам, і ризикував заради неї своїм життям у тилу ворога? Щоб зберегти американську демократію, його покоління знайшло в собі мужність протистояти арміям. Слухайте, все, що від нас вимагається, це набратися мужності, щоб протистояти одній слабкій людині.

Хтось може спитати, чому я зайняв сааме таку позицію. Відповідь дуже проста, пані та панове: ми повинні поставити країну на перше місце.

І сьогодні ввечері, як республіканець, виступаючи перед вами, я ставлю нашу країну на перше місце.

Бо правда в тому, що я маю тут бути. Я знаю, що Камала Гарріс поділяє мою відданість верховенству права, Конституції та демократії, і вона посвячено підтримує все це у служінні нашій країні. Будь-яка політичні питання, в яких ми не погоджуємося, бліднуть в порівнянні з цими фундаментальними питаннями принципів, порядності та вірності цій нації.

Послухайте, мої колеги-республіканці, якщо ви все ще присягаєте на вірність цим принципам, я підозрюю, що ви теж маєте бути тут. Бо демократія не знає партій. Це реальний живий ідеал, який визначає нас як націю. Це те фундаментальне, що відділяє нас від тиранії. І коли ця основа руйнується, ми всі повинні об'єднатися, щоб зміцнити її.

Якщо ви вважаєте, що ці принципи варті захисту, то я закликаю вас: зробіть правильний вибір. Голосуйте. Голосуйте за наші базові цінності. І голосуйте за Камалу Гарріс.

Бережи вас Бог.

Олександр Скрипник: КДБ проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам'яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Темні часи. Вінстон повертається

За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.