Україна між державною традицією УНР та УРСР

Микола Плав'юк передав владні повноваження президенту України Леоніду Кравчуку, 22 серпня 1992 року

Тридцять три роки. Саме стільки часу минуло з дня припинення існування Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі. І це була не сумна історична подія, а навпаки, про це було урочисто заявлено на святковому засіданні Верховної Ради України у присутності найвищих високопосадовців України та чисельних гостей в тому числі з української діаспори.

22 серпня 1992 року президент УНР Микола Плав'юк, голова Уряду УНР Іван Самійленко та голова Української національної ради Михайло Воскобійник підписали спільну заяву в якій зазначалося, "що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України, Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки". Також про це окремо наголосив у своїй промові останній президент УНР в екзилі Микола Плав'юк, який, зокрема, зазначив, що проголошена 24 серпня 1991 року Українська держава є "правонаступницею Української Народної Республіки". Його слова були зустрінуті бурхливими оплесками всіх присутніх, що зібрались на урочистому заході з нагоди першої річниці відновлення державної незалежності України.

А вже 24 серпня 1992 року президент України, прем'єр-міністр України та голова Верховної Ради України прийняли у Маріїнському палаці уповноважену делегацію ДЦ УНР, яка передала їм прапор Української Народної Республіки, державну печатку, інші символи державної влади, серед яких клейноди гетьмана Івана Мазепи. Тоді президент України Леонід Кравчук запевнив делегацію УНР, що незабаром буде розроблено регламент використання державних символів і, що важливо, наголосив: "Цей акт має нагадати усім, що Україна веде свій родовід, свою політичну, державницьку біографію від історичних часів, які надають силу і велич нашому народові, – від часів Київської Русі, Козацько-Гетьманської держави й Української Народної Республіки".

Одначе своєї обіцянки президент України Леонід Кравчук так і не дотримав. А всі його наступники на посаді президента України не вважали себе зобов'язаними виконати урочисту обіцянку свого попередника. І так минуло понад три десятиліття аж до сьогоднішніх днів. Через згадані обставини стає очевидним, що 24 серпня 2025 року, коли Українська Держава та весь український народ відзначає 34 річницю відновлення державної самостійності України, наша країна і надалі юридично вважатиметься правонаступницею псевдодержавного утворення під назвою "УРСР".

Здавалось, що всім давно стало очевидно, що "УРСР" створювалася московськими більшовиками виключно заради однієї мети: приховати військову агресію Радянської Росії проти тогочасної незалежної Української Народної Республіки. Одначе найвища державна влада України впродовж десятиліть нічого не зробила, щоб світ перестав вірити у міф, що Україна як держава з'явилась виключно завдяки москвським більшовикам, які створили "УРСР", і те, що Україна свою незалежність отримала лише 24 серпня 1991 року. Начебто в історії ніколи не існувало УНР, як і не існувало будь-якого іншого українського державного утворення створеного українською нацією впродовж віків. Наразі чинне законодавство України не встановлює жодного юридичного чи історичного зв'язку України ні з УНР, ні будь-яким іншим українським державним утворенням створеним в попередні віки.

Такою бездіяльністю ми допомагаємо російським великодержавним шовіністам та всій російській пропагандистській машині надалі породжувати та поширювати історичні міфи, начебто незалежної України до 24 серпня 1991 року ніколи не існувало, і те, що Українська Державність завдячує своїй появі виключно примхам більшовиків.

Щоб відновити історичну справедливість та подолати більшість історичних міфів створених та поширених Москвою, буде достатньо щоб Верховна Рада України ухвалила нормативно-правовий акт, який встановить юридичний та історичний зв'язок України з попередніми українськими державними утвореннями - Закон України "Про державне правонаступництво України", ухвалення якого дозволить повністю реалізувати головну мету заради якої він приймається.

Зокрема у законі слід юридично закріпити, що 24 серпня 1991 року Україна відновила свою державну незалежність і те, що вона є державою правонаступницею Української Народної Республіки. Також в ньому повинно бути встановлено (відновлено) історичний зв'язок України з попередніми українськими державними утвореннями, створеними українською нацією з часу заснування Києва до дня відновлення державної незалежності України.

Крім того, слід зафіксувати особливу роль "Акту проголошення незалежності України", який був схвалений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року, і примножити державний суверенітет нашої країни шляхом проголошення України правонаступницею всієї повноти державного суверенітету УНР.

Водночас доцільно також зазначити:

- особливу роль української нації в процесі державотворення в Україні, зокрема, що українська нація визнається державною (титульною) нацією України та проголошення нашої Батьківщини національною державою української нації;

- принцип непорушності територіальної цілісності України в межах кордонів які були встановлені 24 серпня 1991 року, і те, що жодний міжнародний договір не може порушити чи скасувати даний принцип;

- Україна як національна держава української нації має обов'язок перед прийдешніми поколіннями українців зберігати українську етнографічну територію як частину земного простору, де живе процвітає та множиться українська нація;

- Україна є унітарною державою і забороняється перетворення України на федеративну державу та створення на її території автономій територіального типу (виду);

- підтвердження права кожної людини на свободу світогляду і віросповідання. Водночас визнати очевидну істину, що Християнство відіграло особливу роль в процесі українського державотворення. А тому Україна є християнською державою, а українська нація є християнською нацією. Крім того, наголосити на важливості діяльності Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви в питанні збереження та поширення Християнства в Україні та світі;

- правовий статус України під час перебування нею під окупацією іноземних держав у XX столітті, зокрема визначати період окупації України у XX столітті та зазначити перелік держав які відповідальні за окупацію України або частину її території у XX столітті;

- Україна встановлює недійсність всіх міжнародних договорів укладених від імені Української Народної Республіки, і те, що Україна не несе жодної юридичної відповідальності за їх невиконання;

- юридичну відповідальність України, відповідно до якої встановлюється юридичний факт, що Українська Держава не є відповідальною та не несе жодної юридичної чи історичної відповідальності за всі злочини вчинені на території України під час перебування її під окупацією іноземних держав у XX столітті. Водночас Україна визначає юридичну відповідальність української нації, зокрема встановлюється юридичний факт, що українська нація не є відповідальною та не несе жодної юридичної чи історичної відповідальності за всі злочини вчинені на території України в період перебування України під окупацією іноземних держав у XX столітті.

- юридичний факт, що борці за незалежність України у XX столітті не є відповідальними та не несуть жодної юридичної чи історичної відповідальності за злочини вчинені на території України в період перебування України під окупацією іноземних держав у XX столітті.

- юридичну відповідальність іноземних держав за окупацію України або частину її території у XX столітті, а також право України на компенсацію та відшкодування шкоди (збитків) завданих іноземними державами за окупацію України або частини її території у XX столітті.

- юридичну реабілітацію українського національно-визвольного руху у XX столітті, а також встановити перелік українських державних утворень створених у XX столітті, та запровадження юридичного захисту їх державних символів, а також захисту символів українського національно-визвольного руху XX століття та юридичну відповідальність за наругу над ними.

Доцільно також встановити перелік державних свят пов'язаних з державним правонаступництвом України, саме: 22 січня "День Незалежності та Соборності Української Держави", 24 серпня "День відновлення незалежності Української Держави", 23 травня "День Героїв".

Цей короткий опис положень проєкту Закону України "Про державне правонаступництво України" не може повністю передати весь зміст і важливість його норм. Сподіваюся, що це дозволить читачам принаймні частково усвідомити важливість його положень, і необхідність ухвалення даного законопроєкту або аналогічного до нього. Бо лише так Українська Держава зможе відновити історичний та юридичний зв'язок з попередніми українськими державними утвореннями, і тим самим ми зможемо віддати належну шану всім покоління українського народу, які боролись протягом століть за відновлення української національної державності.

З проєктом Закону України "Про державне правонаступництво України" можна ознайомитись на офіційному сайті ОУН за посиланням.