Рука радянська на Волині
Фрагменти польських документів 1940-х років, де йдеться про роль совєтів у розпалюванні польсько-українського конфлікту.
"Рука совєтська на Волині
В одному з попередніх чисел "І.Б." ми писали про криваві антипольські виступи на Волині. Як виявляється, роль бандерівського відгалуження ОУН (Організації Українських Націоналістів) у цих трагічних подіях не є міцно доведеною. Натомість багато фактів указує на те, що справжніми натхненниками ганебного погрому, під час якого було вирізано сотні польських родин, були совєтські аґенти.
У хвилі суперечки про Східні Землі Москва за всяку ціну прагне викликати польсько-український конфлікт на тлі національних загострень, аби мати аргумент, що українське населення Кресів не бажає повернення Польської Держави на ці землі. Та сама Москва, водночас для затирання слідів, наказала виступити своїм власним "диверсантам" проти українських банд під знаком "Тараса Бульби".
Цілі цієї подвійної гри аж надто виразні. Ось за одним ударом винищується польський елемент на Кресах і компрометуються перед світом українські націоналісти. Ця гра, як і цілий ряд інших відомих нам "хитрощів" московських, підведе своїх авторів.
Усе населення Східних Кресів, незалежно від віросповідання і національності, незалежно від поділів, які його розділяють, є згідним принаймні щодо одного: що приєднання цих Земель до Росії було б нещастям для польського населення, але остаточною катастрофою для української національної справи.
Від себе вже додаємо, що тільки в межах Польської Речі Посполитої ці землі зможуть зазнати миру, добробуту і свободи"
Інформаційний бюлетень №20 від 20 травня 1943 року
Тодішні польські політики значно краще розуміли причини польсько-українського конфлікту як нинішні, і не зводили їх до антипольської ідеології ОУН. Наведемо ще кілька текстів із звітів польського підпілля та еміграційного уряду про жорстокі події на Волині 1943-го.
Динаміку розростання конфлікту на Волині весною ― влітку 1943 року подано в польському підпільному журналі "Nasze Ziemie Wschodnie" за серпень ― жовтень того року: "Жахлива хвиля вбивств почалася в Сарненському та Костопільському повітах, в травні захопила Рівненський, Здолбунівський та Кременецький повіти, в червні ― Дубенський і Луцький, в липні ― Горохівський, Володимирський і Ковельський, в кінці серпня і на початку вересня останній повіт Волині ― Любомльський".
"Безсумнівним видається вплив радянської пропаганди, що посилено штовхає до передчасного повстання національні елементи окупованих країв".
Аналітичний огляд польського підпілля з грудня 1943 року вказує: "Польська думка схильна визнавати більшовиків підбурювачами та таємними керівниками всіх акцій".
"Важко встановити головних виконавців тих дій, ― читаємо про вбивства поляків у документі польського підпілля, ― бо на Волині, крім відділів української поліції, діяли відділи бандерівців і мельниківців, крім підпорядкованої останнім поліції ― радянські диверсанти, петлюрівці, тобто відділення військових організацій з колишніх офіцерів армії Петлюри".
"Націоналістичні провідники, ― читаємо у звіті генерала Коморовського, ― не панують над низами".
У звіті волинського представника уряду також відзначається хаос на Волині навесні ― влітку 1943 року: "У чиїх руках зараз українські банди ― важко визначити. Вони почали утворюватися за наказом бандерівців, але за короткий час вдалося зауважити відсутність у них єдиного керівництва і засміченість комуністичними "ячейками". Нині єдиного керівництва нема, і як з боку українців, так і з боку більшовиків робляться кроки, щоб його опанувати. Але в українському суспільстві нема жодного авторитета, який би міг зупинити вбивства серед польського населення".
Автори звіту польського МВС за травень ― червень 1943 року намагалися за гарячим слідом розібратися з причинами і винуватцями. В їхніх висновках зокрема читаємо, що відповідальними слід назвати: "а) бандерівців, які мобілізували поліцію, кадри колишніх українських збройних сил і розвинули пропаганду боротьби за незалежність України, зокрема із Польщею, а на керівні становища поліції дали своїх людей; б) большевиків, які дали імпульс до виступу і створили умови, де ті, хто виступали, знайшли опертя в диверсійних бандах в лісах і які на український рахунок почали акцію нищення поляків на Волині; в) місцеві авантюрні елементи, кількість яких зростала в місцевих умовах".
Невідомий автор статті "Трагедія Волині продовжується" у підпільному виданні "Nasze Ziemie Wschodnie" за жовтень 1943 року теж спробував визначити винуватців спалаху протистояння. На його думку: "тут діють безпосередньо одночасно два чинники, які бачать в тому, що твориться на Волині, свій інтерес. Ними є: з одного боку совєтська Росія, бо в її інтересі очевидно лежить зрушення та анархія на тилах німецької армії, і непередбачуваний, крайній український націоналізм з другого, який вважає, що зменшення поляків на Східних землях лежить в українському інтересі".
"Хоч радянські чинники, ― підсумовує автор статті, ― у виданих відозвах відмежовуються офіційно від вбивств поляків, їх роль в кривавій справі злочину на Волині є фактом, на який слід вказати". ОУН автор звинувачує в тому, що "протягом довголітньої діяльності довела українську молодь до такого стану, що вистачило наказу до виходу "в ліс" і взяття за зброю, аби безкритичні і безвідповідальні течії, згруповані в цій організації, скерували її проти поляків. Окремі банди виступають офіційно під фірмою ОУН, і якщо організаційне керівництво не панує сьогодні над ними і їх діяльністю, то не зменшує це його відповідальності за випадки". Отже, в статті зроблено висновки, близькі до наведеного вище аналізу МВС: ОУН звинувачена не в організації вбивств, а радше у нездатності контролювати окремих членів.
У свідченнях очевидця подій на Волині влітку 1943 року, які були в якості додатка долучені до звіту МВС, можна віднайти цікаву інформацію про поведінку німців в час, коли конфлікт набув великого розмаху. "Перед масовим вбивством поляків в перших днях липня 1943 року німці залишили свої пости в селах і містечках. Натомість обсадили залізничні станції і повітові міста".
Страшний контекст неконтрольованого протистояння, масових убивств чудово відтворює аналітичний звіт польського підпілля з грудня 1943 року: "Справжню основу цих подій становила перш за все моральна атмосфера, створена німецьким окупантом: масові вбивства євреїв, застосовуваний варварський принцип групової відповідальності місцевого населення за саботаж радянських диверсантів, жахливі катування невинних людей, жінок, стариків і дітей, паління і знищення житла, що спричиняло втечу населення, особливо молоді, у ліси, зміцнення різних банд, створених часто без усвідомленої мети, лише з думкою пережити важкий період".
Автор цього ж документа намагається пояснити масову участь в акціях звичайних селян: "Ворожу пропаганду полегшує також дуже низький рівень української освіти на Волині перед війною, який унеможливлює предковічні, засновані на ненависті способи пропаганди, хлібні віча (шматки хліба зі встромленим антипольським написом), що передаються з хати до хати, від села до села, з наказами, попередженнями про підготовку сокир, обіцянками, що щось станеться і т. ін. Цим можна пояснити повсюдну участь сільського населення у нападах, підпалах і вбивствах часто вчорашніх спокійних поляків-сусідів найжорстокішими способами і за участі в цих розправах навіть жінок і дітей".
