Людина, яка зупинила чуму. Вальдемар Хавкін – рятівник з Одеси
10 січня 1897 року людина здобула перемогу над однією з найстрашніших хвороб в історії – чумою. І ми знаємо ім'я цієї людини. Першу протичумну вакцину, створену в найкоротші терміни – лише за три місяці, її винахідник, Вальдемар Хавкін випробував на собі. Це сталося в індійському Бомбеї (сучасному Мумбаї), одному з центрів тогочасної епідемії. Своєчасна поява і правильне застосування вакцини – або ж, як тоді казали, "лімфи Хавкіна" - врятувало тоді життя сотням тисяч людей.
10 січня 1897 року людина здобула перемогу над однією з найстрашніших хвороб в історії – чумою. І ми знаємо ім'я цієї людини. Першу протичумну вакцину, створену в найкоротші терміни – лише за три місяці, її винахідник, Вальдемар Хавкін випробував на собі. Це сталося в індійському Бомбеї (сучасному Мумбаї), одному з центрів тогочасної епідемії. Своєчасна поява і правильне застосування вакцини – або ж, як тоді казали, "лімфи Хавкіна" - врятувало тоді життя сотням тисяч людей.
В тому ж році королева Вікторія (яка була до того ж "імператрицею Індії", ця країна тоді ще була колонією Британії) на знак вдячності зробила винахідника кавалером Ордена Індійської імперії та надала йому… британське підданство. Бо на той момент Хавкін фактично був апатрідом. Термін дії паспорта, виданого йому в Російській імперії, збіг, а йти до посольства, щоб його продовжити, вчений не вважав за потрібне.
Вальдемар (або ж як від сам підписувався пізніше - Мордехай-Вольф) Хавкін народився в Одесі в родині викладача місцевого єврейського училища. Початкову освіту здобув у хедері, середню – в класичній гімназії у Бердянську, до якого змушені були переїхати його батьки. Але потім повернувся до Одеси і вступив до місцевого університету, де його вчителем став Ілля Мечников.
Хавкін не лише став одним із кращих студентів, а й долучився до громадської діяльності, ставши народовольцем і учасником єврейської самооборони. Під час погрому 1881 року був навіть поранений. З університету його теж намагалися вигнати - як "політично неблагонадійного". Врятувало заступництво Мечникова.
Минуло зовсім небагато часу і вже студентам довелося виступати на захист вчителя, проте без успіху. Мечникова позбавили можливості викладати і він змушений був залишити Російську імперію.
Хавкіну теж дали зрозуміти, що на продовження кар'єри в "держав царів" йому розраховувати не варто – якщо, звісно, не погодиться охреститися. Але він відмовився. І поїхав слідом за Мечниковим до Швейцарії.
В Лозанні Хавкін став приват-доцентом місцевого університету, а потім долучився до роботи Пастерівського інституту в Парижі. Першим гучним успіхом, який приніс йому справді світову славу, стало створення в 1892 році вакцини від холери. Яку він випробував на собі.
Епідемія цієї хвороби в цей час лютувала саме в Російській імперії. І Хавкін запропонував тамтешньому комітету боротьби з епідемією свою допомогу. Безкоштовно. Але російська влада відмовилась – з огляду на "сумнівне минуле" ("сумнівне" для самої влади, зрозуміло) вченого. Тоді в імперії від хвороби загинуло більше трьохсот тисяч людей, серед яких був і улюбленець царя, композитор Петро Чайковський.
З пересторогою до методів, запропонованих Хавкіним, ставилися і в європейських столицях. А в Британії вирішили ризикнути і взяти вченого на роботу в найбільшій своїй колонії, Індії. Там кількість жертв холери перевалила за мільйон.
До Калькутти, тодішньої її столиці, Хавкін прибув вже в статусі державного бактеріолога. Але в його розпорядженні була лише маленька лабораторія. Втім, він не склав руки. Особисто вакцинував 42 тисячі людей. Та домігся зниження і кількості випадків хвороби, і смертності від неї в кілька разів. А в 1896 році, дізнавшись про спалах чуми, рушив до Бомбея…
Через двадцять днів після того, як протичумну вакцину Хавкін випробував на собі, йому дозволили повторити експеримент у місцевій в'язниці. Врешті-решт з 134 вакцинованих захворів лише один, проте й він швидко одужав. Це здавалося дивом. Але саме таке ставлення до методу заїжджого вченого несподівано стало на перешкоді його поширенню. Індійці просто боялися ризикувати – а раптом саме з ними цей чарівний спосіб не спрацює.
Допоміг Хавкіну… ватажок ісмаїлітів Ага-хан III. Який вважав своїм обов'язком захистити одновірців від страшної хвороби. Тому і сам привився, і надав в розпорядження науковця свій розкішний будинок. І з'ясувалося, що метод Хавкіна працює, вірних Ага-Хана III чума оминала.
Священники-індуси почали хвилюватися, що це може допомогти ісмаїлітам вербувати нових адептів серед їхньої пастви. І теж стали пропагувати вакцинацію. Так "релігійна конкуренція" стала двигуном медичного прогресу.
Хавкін, між іншим, теж залишався глибоко релігійною людиною. Відданою власним одновірцям. І одноплемінникам. Коли Ага-Хан III запитав в нього, чим може віддячити, той попросив його лише про одне – поговорити з османським володарем Абдул-Гамідом II та вмовити його дозволити повернення євреїв до Землі Обітованої. Лідер ісмаїлітів виконав це прохання, але султан залишився непохитним.
Щоправда, вже невдовзі Абдул-Гамід II позбувся трону, а внаслідок першої світової війни розвалилася і його імперія. Втім, після війни і Хавкін відійшов від наукової діяльності – його майже цілком поглинула громадська робота і релігійне завзяття. Однак про тріумф борця з хворобами, звісно, не забули. В 1925 році бомбейська бактеріологічна лабораторія отримала його ім'я – і Інститут Хавкіна, що виріс на її основі, продовжує нести його з гордістю.
Між іншим, біографія вченого на сайті Інституту називає Хавкіна саме українським науковцем. Адже він і справді родом з української Одеси.
