Третє відродження Української Автокефальної Православної Церкви в Україні

Отець Богдан Михайлечко

Цього дня у Києві було оголошено заяву Комітету відродження УАПЦ, який очолив український священик з Латвії о. Богдан Михайлечко (нині ігумен Нестор). Цей перший священик нововідроджуваної УАПЦ народився 2 березня 1957 р. в родині репресованого діяча ОУН-УПА Василя Михайлечка, який за антирадянську підпільну діяльність відбув більше десяти років ув'язнення та заслання до Сибіру. Лише в 1961 р. родина Михайлечків змогла повернутися з заслання до України. Через "неблагонадійне" походження його сину Богдану не давали змоги навчатися та працювати, через що він змушений був переїхати до Латвії.

Навчався у Московській духовній семінарії, але в 1979 р. на вимогу КГБ його навчання було перерване (був звинувачений у читанні та зберіганні забороненого самвидаву). За сприяння репресованого колись єпископа Іоана (Боднарчука) у Латвії митрополитом Леонідом Ризьким, який приймав у себе всіх гнаних священиків, був 14 жовтня 1980 р. посвячений на диякона, а 24 лютого 1981 р. - на ієрея. Служив священиком на парафіях Ризької єпархії, був настоятелем Успенського храму у м. Єлгава. Саме при ньому в 1986-87 рр. на парафіях у Ризі та Єлгаві прислуговував понамарем молодий Володимир Черпак, майбутній єпископ УАПЦ, який так само за свої антирадянські погляди не мав змоги працювати в Україні.

У Латвії священик о. Богдан Михайлечко в середині 1980-х долучається до латвійського антирадянського руху та сприяє привезенню в Україну антирадянського самвидаву, тісно взаємодіючи у цих справах з українським дисидентським рухом.

11-12 лютого 1989 року він бере участь в установчій конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка у Києві, під час якої у своєму виступі публічно закликав до відродження знищеної та забороненої в СРСР УАПЦеркви. Тоді ж він оголосив про ініціативу створення у Києві Комітету відродження УАПЦ.

Вже 15 лютого 1989 року було оприлюднено заяву про створення Ініціативного комітету з відродження УАПЦ, який й очолив о. Богдан Михайлечко. До його складу також увійшли Леся Лохвицька, Анатолій Битченко, Тарас Антонюк, Микола Будник. До кінця квітня 1989 року до Комітету відродження УАПЦ також увійшли Євген Сверстюк, Ольга Гейко (Матусевич), Тетяна Битчеко, Сергій Набока, Олександр Ткачук.

Очолюваний о. Богданом Михайлечком Ініціативний комітет направив звернення до Президії Верховної Ради СРСР та УРСР, до міжнародної громадськості з вимогою легалізації та реєстрації УАПЦ. Також було підготовлено окреме звернення, в якому члени Комітету просили Вселенського Патріарха Димитрія І, УАПЦ в Діаспорі та всі Автокефальні Церкви світу підтримати законні вимоги православних українців на право мати власну УАПЦ в Україні та надати своє благословення та духовну опіку.

Вже у березні 1989 року Богдан Михайлечко, вперше після Другої Світової війни, відправив Божественну Літургію для прихильників УАПЦ у м. Києві у приватному будинку по вулиці Сєдовців, 8А. Отець Богдан почав намагатись налагодити у Києві регулярне звершення богослужінь, попри перешкоджання з боку КГБ, співробітники якого влаштовували облави на вірян УАПЦ та кілька разів намагались видворити непокірного священика за межі України.

У червні 1989 року перша київська громада УАПЦ подала прохання до Подільського райвиконкому м. Києва про реєстрацію громади та передачу храму Миколи Набережного, але громаді у цьому було відмовлено тодішньою комуністичною владою.

Ініціативний комітет розгорнув широку роботу серед населення за відродження УАПЦ. У Києві започатковується видавництво самвидавної газети УАПЦ "Наша віра Православ'я". Перший номер вийшов у вересні 1989 року. До редакційної колегії увійшли Олександр Ткачук, Михайло Орфенюк, Микола Будник. З жовтня 1989 року редакцію газети очолив Євген Сверстюк.

19 серпня 1989 року на заклик Ініціативного комітету відродження УАПЦ відгукнулася парафія Свв. Апп. Петра і Павла у Львові. Протоієрей Володимир Ярема, о. Іван Пашуля та всі віруючі храму урочисто оголосили про вихід зі складу РПЦ. Голова Комітету відродження УАПЦ о. Богдан Михайлечко особисто їздив до Львова, де зустрічався зі священиками, проводив роз'яснювальну роботу серед парафіян і очолив тоді перше богослужіння УАПЦ.

8 вересня 1989 року місцеблюститель Київського митрополичого престолу Блаженніший Митрополит Мстислав (Скрипник), Першоієрарх УАПЦ у вигнанні направив звернення до вірних УАПЦ на Батьківщині і у всьому світі розсіяних. У ньому він доводив законність і канонічність свого місцеблюстительства на Київському митрополичому престолі і закликав до праці по відродженню УАПЦ.

У зверненні вказувалося про призначення протоієрея Богдана Михайлечка своїм "відпоручником та духовним адміністратором з обов'язком, під моїм доглядом, організовувати, координувати і здійснювати акції на відновлення в Україні святої УАПЦ, а його заступником всечесного протоієрея Володимира Ярему". На пропозицію митрополита Мстислава о. Богдана Михайлечка було висунуто кандидатом на першого єпископа відродженої УАПЦ в Україні, проте здійснити цю хіротонію тоді не вдалося, та й сам о. Богдан бажав залишитись простим священиком.

Незабаром на заклик Комітету до УАПЦ приєдналися ще три священики Львівської єпархії: Ігор Еліяшевський, Мирослав Максимович і Стефан Жигаль. Пізніше до них приєдналися ще дев'ять священиків.

2 жовтня 1989 року відбувся Львівський єпархіальний собор УАПЦ, який звернувся до Житомирського єпископа Іоана (Боднарчука) з запрошенням приєднатися до УАПЦ. 16 жовтня 1989 року єпископ Іоан (Боднарчук) приєднується до УАПЦ. 30 жовтня первоієрарх УАПЦ в Діяспорі митр. Мстислав (Скрипник) возвів єп. Іоанна (Боднарчука) в сан архієпископа і доручив йому керувати паствою УАПЦ в Україні. З цього почався новий етап відродження УАПЦ в Україні.

Президія Собору

Запалений рівно 37 років тому, 15 лютого 1989 р., вогонь відродження УАПЦ дав свої плоди, на основі яких, попри всі перешкоди, постала помісна автокефальна Православна Церква України.

Один з перших натхненників та ініціаторів третього відродження УАПЦ прот. Богдан Михайлечко, запаливши лампаду воскресіння Української Церкви, за своєю скромною натурою побажав залишитися в тіні подальших бурхливих подій. Митрополит Іоан (Боднарчук) пропонував йому прийняти рукоположення на єпископа, але він відмовився.

В 1990-ті роки він стає кліриком Української Православної Церкви Канади (в юрисдикції Вселенського Патріархату), де виконував послух помічника предстоятеля УПЦ Канади митрополита Василія (Федака; 1909 - 2005) при Консисторії та священика Митрополичої Катедри Пресвятої Трійці у Вінніпезі. Там же прийняв чернечий постриг з ім'ям Нестор і 1 березня 1999 р. Митрополитом Василієм (Федаком) був зведений у сан ігумена. Допомагав митрополиту Василію в організації постійної конференції українських православних єпископів поза межами України. Згодом став настоятелем православної парафії прп. Серафима в Торонто.

Після смерті митрополита Василія (Федака) деякий час був кліриком Православної Церкви Америки (OCA), а з 18 лютого 2012 разом з парафією перейшов під омофор Митрополита Київського і всієї України Мефодія (Кудрякова), Первоієрарха УАПЦ, очоливши Подвір'я УАПЦ в Канаді. Під час російсько-української війни неодноразово надавав гуманітарну допомогу ЗСУ і навіть особисто в якості капелана приїздив на фронт, щоб підтримати українських вояків.