"Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон
"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"
Так, у Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!
Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах і глухих закутинах, збудуймо їм пантеон в Київі, осьвітїм їх постати і дїла величавим сьвітлом в очах мас, спровадьмо їх серед гомону труб і дзвонів до матери наших городів! А потім висилаймо наші жінки і діти до тої сьвятинї, нехай матері показують дітям кости наших героїв, нехай запалюють серця грядучого покоління огнем великої ідеї, за яку вони накладали головами! Приведім до очий люду мощі нашого великого терпіня, аби прозрів, хто ми, чиїх батьків діти!
І цїлій масї стане серце битися живійше, як під окликом не меньше важних економічних кличів, а на її чолї стане поколїнє горде на своє "я", на свою народність, на душу свою високу і заговорять нашою мовою ґенїі, що дрімають в глубинї нашого ґенїяльного народу!
Тоді певно не буде говорити мужик, що він тільки православний чоловік, а нїяка інтелїгентна мати не буде кормити свої дїти чужою мовою, що не спосібна висловити нашого духа. Хто чує душу під словами нашої мови, той до нинї не вирікся своєї мови; а хто в кров і кість своєї дитини, — будь він навіть "український патриот" (!) — вливає чужу музику слова, — сей робить злочин проти розвитку своєї нації, а тим самим проти розвитку цілої культури...
В інтересі поступу культури лежить розвій нового молодого народу, що має таку виразьну фізиоґномію; присилуваний до сумішки з чужими собі елементами сусїдних народів, впроваджує тільки діссонанс в культуру, яку заступають оба народи: польский і росийский. Завдяки своїй окремій фізиоґномії, своїй душі, зовсїм чужий обом народам — україньский ґенїй мститься за насильство на обох націях, розсаджуючи їх держави. Повалив Польщу, розточив централістичний устрій Росиї ре[с]публїканьским духом, а до нині висить мечем Дамокля над обома народами.
Що елемент україньскої душі чужий їм; доказом хочби і се, що обі нації запізно, або зовсїм не розуміють тої струї, яку вносить невмирущий україньскій дух в їх орґанїзм, (Бортняньский, Гоголь, Короленко, Оржеховский, Словацкий, Вернигора, Залєский і много иньших) і сходять завдяки тій струї на дороги, що противні їх національному характерови, або набираються дикої нахабности на чуже, негідної культурних людий...
Україна позбавлена спромоги самостійного розвитку не дасть здавити себе, як не дала через [с]тільки сотень літ, все має готовий протест, невдоволенє та бунт — все буде елєментом деструктивним! Щойно повна свобода розвою україньского духа задоволить велику Тугу народу, який має відограти визначну ролю в істориї культури.
Народ що витворив такі високі чут[т]єм і арти[сти]змом пісні та думи, що в часі своєї сили козацької мав найвисшу просьвіту з усіх Славян, що в житю родиннім витворив таке культурне право і погляд на подруже, якого щойно тепер добивається західна Европа; народ, що перший в новітній культурі поставив індивідуалізм за основу етики (Сковорода), народ що перший вивісив стяг революциї демократичної і спромігся на такі великанські рухи, народ, що перший поставив постулят національної держави (Виговський), народ, що видав десятками такі великі індивідуальности на всїх полях, які ще не доцїнено ізза вуз[ь]кої точки нашого сьвітогляду — такий народ не дасть з'асимілювати себе народам зовсім противного (протилежного. — Прим. адм.) характеру і має перед собою будучність, бо лінія його житя іде в гору і прийде час його слова серед людства — а від виховання залежить, чи се буде скорше чи пізнійше...
Джерело: Г. Хоткевич. "Гуцули й гуцульщина". З друкарні "Свободи", 83 Grand St., Jersey City, N. J. 1920.
