“Бога ради, подбайте про наших близьких”

Ці свої останні слова капітан Роберт Скотт виведе тремтливою рукою у щоденнику 29 березня 1912 року. Але до того ще дуже далеко, бо сьогодні – тільки 25 листопада 1910, Скотт тільки-но збирається покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

 

Цьому щоденнику судилося стати класичним документом доби героїчних досліджень Антарктиди. Рівно 110 років по тому ви маєте змогу пліч-о-пліч із британцем пройти весь шлях до південного полюса і назад, читаючи його записи день у день, у режимі реального часу.

Хоча свої нотатки Скотт вів як звичайний щоденник, в підсумку в нього вийшло гостросюжетне чтиво, справжній саспенс за Гічкоком: читач на кожній сторінці знає, чим закінчиться історія, але все одно не може відірватися і сподівається, що "цього разу" їм пощастить більше.

"Полярний щоденник капітана Роберта Скотта" – це дуже вчасний текст, який кожного дня готовий буде надати притулок тим, кому потрібен ескапізм і дрібка натхнення у цю першу похмуру коронавірусну зиму. Соціальна дистанція на краю світу покаже, що людина здатна витримати значно більше, ніж їй здається.

Тим паче, експедиція Скотта має безпосередній зв'язок із Україною – конюхом у нього був полтавець Антон Омельченко, який започаткував справжню династію українських полярників: його онук та правнук були учасниками українських антарктичних експедицій на станції "Академік Вернадський".

Та навіть без цього "Щоденник" – чудовий взірець пригодницької літератури, яка була б цікавою, навіть якби була вигадкою. Але це – правда. Правда про зухвалість, стійкість і відвагу, з якою найкращі представники людства йшли на безнадійний штурм останнього континенту.

Книга вже виходила українською, але то було давно (у 1935 році) і неправда (то був переклад із російської, який мав численні скорочення). Тепер нарешті "Щоденник" буде вперше повністю перекладений українською з мови оригіналу.

Втім, окремі словесні цікавинки того давнього видання ми перенесемо сюди. Не дивуйтесь, коли побачите "крижану гору" замість "айсберга" чи "струм" замість "потоку": так писали українською у часи Скотта і, задля збереження культурної тяглості, так буде і тут.

Попереду рік і чотири місяці, впродовж яких на ваших очах розгортатиметься боротьба людини і стихії. Боротьба завідомо програшна, але від того не менш захоплива.


Більше про експедицію Роберта Скотта читайте на сторінці Полярний щоденник капітана Роберта Скотта у Фейсбук.

Приємного читання!


N.B. Текст оригіналу перебуває у суспільному надбанні. Права на текст перекладу застережено.

Олександр Зінченко: "Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України"

Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала чарівних сусідів. Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України - не треба було б за незалежність боротися, ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Черчилль та Орвелл крізь оптику Шевельова

Розглядаючи злет Орвелла, Рікс говорить про його вплив у країнах соціалістичного табору й зазначає, що автор роману "1984" передбачив "появу дисидентів – таких, як Солженіцин, Сахаров і Амальрік, які своїми свідченнями про побачене допомогли руйнації Радянського Союзу невдовзі після справжнього 1984 року". Цей список не лише хочеться доповнити – Руденко, Лук'яненко, Чорновіл, Дзюба, Світличний, Стус, Сверстюк, – але й подивитися на Черчилля й Орвелла крізь оптику найвидатнішого українського мислителя XX століття, етнічного німця, який з тієї ж самої причини став Шевельовим, що й династія Саксен-Кобург-Готських у той самий час перетворилася на Віндзорів.

Василь Лопух: Спогад про Любу Волинець та одну залізничну пригоду

Протягом багатьох років я мав приємність не тільки бути знайомим, а й співпрацювати з пані Любою. Завдяки її відкритості до співпраці нам вдалося зберегти і забезпечити доступність до безцінного фонду Українських Січових Стрільців, який містить 4200 фотонегативів на склі (кліше). Цей фонд став основою для створення вебсторінки "Леґіон Українських Січових Стрільців: фотоархів", і тепер тисячі користувачів інтернету мають можливість вільного доступу до цифрових копій ориґінальних фотографій.

Михайло Кальницький: До походження назви Бабиного Яру: уточнені відомості

Нещодавно було вшановано пам’ять жертв масових убивств, які вчинили нацистські окупанти в Бабиному Яру. Ці події залишили гучне відлуння по всьому світу. Але при спогаді про київську місцевість Бабин яр іноді виникає питання: звідки, власне, взялася ця своєрідна назва? Коли вона з’явилася і що означає?