Брест-Литовський (Берестейський) мирний договір, укладений 9 лютого 1918 року між державами німецького блоку (Центральними державами) та Українською Народною Республікою, став першою мирною угодою Великої війни, що тривала з 1914 року.

У радянському сурогаті української історії власне української історії майже не лишилося. Прямим спадкоємцем Київської Русі виходила Москва, а українці виглядали її побічним продуктом. Козаки-запорожці існували лиш для того, щоб на Переяславській раді присягнути цареві. Мазепа, Петлюра й Бандера стали ворогами України, а її друзями були Петро І, Ленін, Сталін і Муравйов.

У Варшаві стара сверблячка засвербила. Гряде весна. У правлячого табору починається сезонне загострення "бандерофобії". Бо вже давно не вдається пояснювати якимись раціональними причинами те, що зараз відбувається з частиною польського суспільства.

Чому нинішній український парламент не проводить спеціального урочистого засідання в будинку, де було проголошено незалежність України, у Будинку Центральної Ради? Кому зручно зменшувати значимість цієї важливої історичної події в нашій історії?!

За кілька днів завершується збір коштів, оголошений редакційним зверненням "Закритися, чи змінитися". На жаль, нам поки не вдалося методом краудфандінгу зібрати кошти, необхідні для існування протягом цілого року. Але ми не втрачаємо надії.

Безцінна приватна колекція мистецтва, нарешті, демонструється публіці в Німеччині та Шейцарії. Проблема в тому, що частина цих робіт була свого часу експропрійована нацистами з музеїв або відібрана у єврейських власників, які потім згоріли у Голокості.

Українці програли! Українці програли через чвари! Не треба було довіряти більшовикам! Винні – політики! Діячі Центральної Ради не звертали увагу на армію. – Ми часто чуємо ці мантри про причини поразки Українськї революції. Але…

Перші Визвольні Змагання зазнали краху через тотальну взаємну недовіру українців один до одного. Тільки єдність довкола спільної справи, спільних ідей є квитком в завтра. Якщо ми не бачимо результатів негайно – ми впадаємо у відчай, припиняємо вірити в себе і покидаємо боротьбу за свою країну.

Україна – країна унікальна: окрім нас Різдво два рази на рік святкують іще тільки 4 країни: Білорусь, Еритрея, Ліван та Молдова. Дискусії на тему, яке Різдво правильне, а яке – ні, передбачувано триватимуть ще багато років.

22 грудня Україна відзначає сторіччя своєї дипслужби. У цей день, але 1917 року в щойно проголошеній Українській Народній Республіці було утворено Генеральне секретарство міжнародних справ, або в перекладі на сучасну мову – Міністерство закордонних справ.

Для мене було цікавим не тільки те, що було в цьому документі, але, можливо, навіть більш цікавим те, чого в ньому немає, але я, з такою своєю суб’єктивністю, вважав, що воно там повинно було бути. Бо сьогодні ми можемо осмислити ХХ століття трохи інакше, ніж його оцінювали ті, хто були свідками Другої світової війни, чи перші історики, які описували його після неї.

За такою концепцією міг би створити музей Голокосту радянський Єврейський антифашистський комітет одразу після закінчення війни – базовим наративом для нього могла б слугувати "Чорна книга" Василя Гроссмана та Іллі Еренбурга. А за сьогоднішніх умов цей проект стане прокремлівською й антиукраїнською ідеологічною диверсією

99 років тому Пілсудський писав: "…єдиним виходом є впровадження військової окупації на території Східної Галичини зайнятої нашим військом".
Як в цьому контексті звучать слова заяви польського Міністерства закордонних справ: "Польща ніколи не окуповувала України"?!

Вони захоплюються тим соціяльним раєм, що має бути в СССР за 50 або 100 років, і не бачать того жахливого пекла, в якому тепер загибають і вимирають міліони совєтського населення. Ніколи й ніде людська гідність не були так принижені та збезчещені, як у сутінку большевицької ГПУ. А проте европейське сумління ані разу не запротестувало проти дикунства большевицької політики.

Відверто кажучи, те, що відбувається навколо пам'ятки культури національного значення і символу української державності у ХХ столітті Будинку вчителя у м. Києві, де в 1917 році працювала Українська Центральна Рада, не вкладається у голові.

Особовий склад полку повернувся до "Гіппо-паласу" продовжувати перервані засідання. Ось такі українці: мітингували, засідали, сварились, перед зовнішньою загрозою організували добровольців, перемогли і повернулись засідати знову

В одній зі своїх статей я розглянув відверту фальсифікацію поляками історії дивізії військ СС "Галичина". Пройшов рік, а проблема залишилась на тому ж рівні, що й була. Міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський в ефірі одного з польських телеканалів виступив з черговою порцією ворожих заяв стосовно України.

Прикро, але 80-річчя Сандармоху не отримало належного відгуку в українському суспільстві. У ці скорботні дні ми в принципі продовжували жити звичайним життям. Втім, це не був "звичайний", навіть за мірками сталінського Союзу розстріл...

Наприкінці вересня 2017 року встановлено, що з цілої низки українських військових могил демонтовано надгробні пам’ятники, які складені одне на одного під парканом на території кладовища. Ідентифікувати місця поховань без надгробних хрестів практично неможливо.

Протягом 2014-2016 років у Польщі відбулося півтора десятка актів плюндрувань українських місць пам’яті. Жодного слова засудження вандалізму від офіційної Варшави українці не почули протягом всього цього часу. Але тепер говорять про Холодну війну з Україною.