11 листопада 1917

Перший порятунок Києва

Особовий склад полку повернувся до "Гіппо-паласу" продовжувати перервані засідання. Ось такі українці: мітингували, засідали, сварились, перед зовнішньою загрозою організували добровольців, перемогли і повернулись засідати знову

Чи чули наші читачі про "Січневий заколот" 1918 року? В радянські час ці події називались "Січневим повстанням". Впевнені, що чули.

Саме у січні 1918 року українські козаки-добровольці під командуванням Симона Петлюри придушили більшовицький заколот на заводі "Арсенал".

Серед козаків був і Олександр Довженко. Той самий Олександр Довженко, відомий кінорежисер, який через десяток років зніме фільм "Арсенал", так би мовити, з протилежної барикади. Важко навіть уявити, які почуття були у режисера.

Але це була вже не перша спроба червоного бунту. Була і інша, про яку більшовики намагались не згадувати зайвий раз: 11-13 листопада (29-31 жовтня) 1917 року.

Серед обставин цілковитої анархії, 7 листопада (25 жовтня) 1917 р. більшовики на чолі з Володимиром Леніним повалили Тимчасовий Уряд і захопили владу.

Центральна Рада не визнала більшовицького перевороту й осудила його. B Росії більшовики невдовзі здобули всю повноту влади, але в Україні, на Кубані й Дону зазнали поразки.

За кілька днів до більшовицького перевороту у Петрограді, 2 листопада (20 жовтня за старим стилем) 1917 року в Києві почав роботу Третій всеукраїнський військовий з'їзд.

Понад дві тисячі делегатів та гостей зібралося в цирку Крутикова, що на Миколаївській вулиці. Цей цирк славився чудовою акустикою. Свого часу тут виступали всесвітньовідомі співаки Шаляпін та Собінов.

Учасники Третього українського військового зʼїзду на Софійському майдані
Учасники Третього українського військового зʼїзду на Софійському майдані

Дослідниця подій 1917 року Оксана Щусь у своїій брошурі "Всеукраїнські військові з'їзди" у 1992 році так описала початок зʼїзду:

"До приміщення цирку на Миколаївській вулиці, де мав відкритися військовий з'їзд, прибули солдати 1-го Українського полку ім. Богдана Хмельницького і запросили делегатів на урочистий молебень на Софіївському майдані.

Там, крім солдатів українського полку, зібралися юнкери-українці шкіл прапорщиків та ще ряд частин Київського гарнізону, а також делегації від матросів Балтійського і Чорноморського флотів.

Туди ж прибула колона залізничників, зійшлося багато жителів міста. Від Софіївського собору і до Михайлівського майдану було все заповнене людьми.

Після молебну відбувся парад 1-го Українського полку"

По обіді 7 листопада (25 жовтня) перед делегатами виступив голова Українського військового генерального секретаріату Симон Петлюра і сповістив про переворот в Москві та Петрограді.

Він сказав, що серйозні події назрівають і в Києві, а, отже, є потреба на якийсь час перервати виконання своїх громадських обов'язків. Необхідно, щоб делегати "виконали свій обов'язок, як вояки".

Петлюра закликав делегатів зі зброєю в руках стати на захист Центральної Ради. Після короткого обміну думок з'їзд постановив зорганізуватись у полк.

Газетне повідомлення про створення полку з учасників Третього всеукраїнського військового зʼїзду
Газетне повідомлення про створення полку з учасників Третього всеукраїнського військового зʼїзду
Нова рада, 1917, 27 жовтня

"З'їздівський" полк обсадив центральний телеграф на Володимирській вулиці, захопив центральну пошту на Хрещатику, виконав ще кілька бойових завдань.

У Києві 11–13 листопада (29-31 жовтня) 1917 р. дійшло до зіткнення Штабу Київської Військової Округи, що далі підтримував Тимчасовий Уряд, більшовицьких військових частин і Українського полку, сформованого з делегатів 3 Всеукраїнського Військового З'їзду, що підтримував Центральну Раду.

На третій день боїв у Києві необхідність існування "з'їздівського" полку минула. Боротьба закінчилася поразкою російсько-більшовицького штабу, який виїхав на Дон, і придушенням більшовицького повстання.

Отож "особовий склад" повернувся на Миколаївську до "Гіппо-паласу" — кінного цирку Крутікова — продовжувати перервані засідання. Ось такі українці: мітингували, засідали, організували добровольців, перемогли комуністів і повернулись засідати знову. Нудно…

"Гіппо-палас" - кінний цирк Петра Крутікова, де засідав Третій всеукраїнський військовий зʼїзд. У квітні 1918 року тут же обиратимуть гетьманом Павла Скоропадського

B Україні більшовики мали мізерний вплив. Навіть у 1918 р. їх налічувалося тут 4–5 тисяч. Навіть у районах, де більшість населення були робітниками (Донецький вугільний та Криворізький залізорудний басейни, або Донкривбас), більшовики не мали серйозної влади.

Вони вороже ставилися до українського руху, вважаючи, що він підірве "єдність робітничого класу". Пізніше націонал-більшовик Микола Скрипник з гіркотою заявить: "Для більшості членів нашої партії Україна не існувала як національна одиниця".

Вкрай відверто висловлювався один з більшовицьких вождів в Україні Георгій Пятаков:

"Mи не повинні підтримувати українців, оскільки їхній рух невигідний пролетаріатові. Росія не може існувати без українського цукру, промисловості, вугілля, крупи тощо".

Ленін же був обережнішим політиком і тому висловив хитромудре твердження про право пригноблених націй на самоврядування, насправді проводячи протилежну лінію.

Конфлікт між більшовиками і Центральною Радою був невідворотним. Перші залпи українсько-більшовицької війни пролунали на вулицях Києва.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

Тамара Гундорова: Українознавство, Архів і нація в часи війни

11 липня відбулася церемонія відкриття the Competence Network of Ukrainian Studies, Frankfurt (Oder) - KIU (Berlin) в університеті Віадріна. Публікуємо текстову версію виступу професорки Інституту літератури ім. Т.Шевченка та Прінстонського університету Тамари Гундорової про те, як нинішня війна з Росією руйнує не тільки життя багатьох українців, а й архіви, музеї та бібліотеки.

Петро Шуклінов: Це не спринт, це марафон

Згідно опитування Центру Разумкова значна частина українців підтримують початок переговорів з РФ (44%), але без виконання умов русскіх та Путіна (85%). Ми всі розуміємо, що рано чи пізно будуть перемовини. Можливо цього року, можливо через 10 років. Але прямо зараз перемовин не хоче Путін. Він продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.

Максим Осадчук: "Втома від війни". Що буде далі?

Скидається на те, що в суспільстві остаточно оформилися дві соціологічно помітні групи, яких породила та живить війна. Справа не в тому, що одні проукраїнські, а інші - колаборанти, зовсім ні. Представники обидвох категорій всім серцем бажають перемоги України та переробки якомога більшої кількості окупантів на хороших росіян. Різниця в уявленнях про те, чим заради цього прийнятно пожертвувати.