Викликавши повстанський рух, треба усвідомлювати, що дуже скоро він стане самостійною стихією з уласними цілями і власними способами їх досягнення. В цьому ряду січневі штурми 2014 року - явище історично закономірне. (рос)

Повстанці швидко зрозуміли, що власних сил для штурму в них не вистачає. Тому звернулися по допомогу до інших міст, де на той час yже була встановлена демократія. Це дозволило їм зібрати велику армію...

Єдиний шлях – децентралізація. Якщо Донбас "годує" сьогодні усю країну, нехай він обмежиться забезпеченням гідних заробітних плат своїм мешканцям. Якщо в Харкові бажають бачити пам’ятники Леніну, давайте звеземо їх туди з усієї України.

Середньовічний печерний комплекс над Дністром потребує вашої допомоги. Розмаїття сюжетів, кількість, стилістика не має аналогів в Україні. Тут зберігається унікальний наскельний вернісаж загальноєвропейської ваги.

Відновлення довіри між громадянами - найбільш недооцінений аспект нинішніх історичних подій. Зараз на євромайданах країни і світу народжується наш соціальний капітал. А з нього створюється політична нація. Ось чому революційним прапором став державний.

Її останніми словами сказаними мені у телефонній розмові в середу ввечері були- "Не турбуйся за мене, бережи дітей". Колись ті самі слова сказав мені Гія, за місяць до своєї смерті.

Україна не має жодних претензій до Росії - окрім тієї, що зло має бути назване злом. Фрагменти автобіографічної книжки третього Президента України.

Ледачим людям здається, що все рівно світ інтегрується, глобалізується і національні сентименти втрачають ціну. Якщо сентименти, то їм ціна низька. А коли мова йде про національний стрижень, про самосвідомість і національну відповідальність, то це приблизно відповідає поняттю національної ідентичності.

Книга про відкриті секрети, яка не пропонує сенсацій, тим більше – скандальних. Книга, написана з застосуванням усього фахового інструментарію історика, але зрозуміла не історикам. Книга, яка обіцяє розповісти про справжні причини і мотиви багатьох подій — і справді розповідає про них, але не дає простих відповідей.

На початку 1980-х батько копав яму для вуличного туалату, близенько до сусідської межі. І викопав дитячі кісточки, складені докупи. Мати ж плакала. Бо навіть не знала, де зараз останки її родини – батька, матері і меншого братика...

Під час Другої світової війни руйнівниками європейських міст були війська противника. І лише Київ – єдине місто, яке постраждало від своїх захисників. Його руйнував перехресний вогонь двох диктаторських режимів.

На Харківщині за особистої підтримки Путіна урочисто відкрили пам’ятник Олександру III. Цар не приховував своєї ненависті до українців, був ярим антисемітом, забороняв картини Рєпіна і Ге, цензурував Толстого і Достоєвського та зробив усе можливе, щоб поховати демократичні реформи свого батька.

Тільки-но вони сіли навколо столу, тут як загуде, потім тріск у сінях, а потім вибух на городі — то розірвався снаряд. Вибігли в сіни — а там дірки в стінах: снаряд пролетів наскрізь.

Багато пліток розповідають про Параджанова, наче навмисно, щоб забулося саме це - він відмовився дублювати "Тіні забутих предків" російською. Хоча в СРСР це було обов'язковою умовою для всіх фільмів... Юрій Іллєнко подивився кіно "Параджанов" і розповідає про враження.

Питання долі зниклих останків великого князя є надто складним, аби робити поспішні висновки та не підготовлені належно кроки. Робота потребує спільної копіткої праці, а не шкідливих змагань за "першість" та ще й з необґрунтованими закидами на адресу вчорашніх партнерів з пошуків.

Як могло статися, щоб такі антагоністи, як Росія і Євросоюз, виявилися фактично одностайними щодо оцінки ОУН і УПА? Відповідь на це питання слід шукати безпосередньо в Україні.

Якщо в українських еліт вистачить винахідливості, вони можуть поборотися з Кремлем за бренд "Київська Русь". Київська Русь - як "справжня європейська Русь" на противагу пізнішій азійській франшизі. (рос)

Нам не завжди осягнути їхню жертовність в ім’я Вітчизни. Бо ми не прагнемо знати про них, відчувати їх, звітувати перед ними. Наші ЗМІ про таких не віщають, кіно і "тєлєк" показують бандитів, люмпен-політиканів, жлоботусовщиків та інший непотріб.

Протягом трьох років його катували у Бутирці, бо він був охоронцем Гітлера. Потім були виправні роботи. Водночас із юридичного погляду суть його провини незрозуміла. Він справді не вчиняв жодних злочинів і не був навіть членом нацистської партії, хоча був членом СС.

Невже ви, поляки, щиро вірите, що руйнуючи українські могили, станете європейцями? Наступними, треба думати, будуть німці, яких багато було у Східній Прусії, котра сьогодні належить Польщі. Чи з німецькими могилами воювати страшно, а з українськими можна?