Спецпроект

Чорний день двох народів

9 вересня 1944 року є одним з тих сумних днів у польскій та українській історії, що є однаково чорними для обох наших народів. 70 років тому було підписано документ, який змінив долі майже півтора мільйона українців та поляків, змусив їх назавжди полишити свої домівки, з чужої волі почати нове життя.

70 років тому, 9 вересня 1944 року, було підписано документ, який змінив долі майже півтора мільйона українців та поляків, змусив їх назавжди полишити свої домівки, з чужої волі почати нове життя.

Цей документ називався "Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР".

Перша сторінка Угоди 9 вересня 1944 року

Його підписантами були сталінські маріонетки, які не представляли ані українського, ані польського народів. Навпаки – були елементами комуністичного тоталітарного режиму, який доклав чимало зусиль, аби роздмухати давнє польсько-українське протистояння у взаємну криваву бійню.

Врешті комуністам це вдалося – конфлікт ослабив обидва народи та допоміг утвердити владу Кремля і на українських, і на польських територіях.

Обманом виявилася закладена в Угоді гарантія добровільності переселення: з ініціативи Москви до вислання українців з їх етнічних теренів, що опинилися в складі післявоєнної Польщі, вже наступного 1945 року місцевий комуністичний уряд долучив армію.

Вояки Війська Польського, намагаючись пришвидшити депортацію, вдавалися до залякування, знущань над місцевими українцями, чинили вбивства мирних мешканців.

Загалом в рамках виконання Угоди до літа 1946 року з України виселено майже вісімсот тисяч поляків, з Польщі – майже півмільйона українців.

Польський батальон "Познань" конвоює колону українців, що були виселені з рідних місць в рамках акції "Вісла". Квітень 1947 року

Останнім актом цієї трагедії стала організована польським комуністичним урядом операція "Вісла", коли близько 150 тисяч українців були примусово розселенні на теренах північно-західної Польщі з метою їх денаціоналізації. І знову злочинна акція відбувалася за погодження та підтримки кремлівського центру.

Українці та поляки взаємною боротьбою в минулому столітті завдали один одному значних втрат. Засуджуючи злочини вчинені обома сторонами польсько-українського конфлікту, підкреслюємо, що обидва народи найбільше потерпіли саме від комуністичного тоталітарного режиму.

Саме комуністичні депортації, початок яким поклала підписана 70 років тому Угода, призвели до остаточного очищення теренів Західної України від польського населення та теренів Східної Польщі від українців.

Переселення було одним із інструментів соціальної інженерії, до якого вдавалася радянська влада. Серед його жертв, крім українців та поляків, – кримські татари, народи Прибалтики та Кавказу.

Депортації – важливий доказ злочинної суті комуністичного режиму, який не рахувався із людськими життям. Цей режим, як раніше нацистський, має бути засуджений на міжнародному рівні. І саме українці та поляки, які зазнали від нього найбільших втрат та чинили йому найактивніший спротив, мають бути ініціаторами цього засудження.

Заява Українського інституту національної пам'яті опублікована на сайті УІНП українською та польською мовами.

Читайте також:

Акція "Вісла" - останній акт українсько-польської трагедії

Сейм визнав героями організацію, яка убивала українців та євреїв

Прометеї двох народів. Незважаючи на історію, вони примиряли Польщу й Україну

1951 рік. Як Польща й УРСР востаннє обмінялися територіями

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.