"Відповідаючи на питання, кого "зрадила" Українська Повстанська Армія, ми упираємося у питання: а хто такі більшовики? І чому УПА з ними воювала? І що робити із пам'яттю про те, як СРСР був союзником нацистської Німеччини? (рос).

Протягом останнього часу в коментарях до публікацій активізувалися анонімні дописувачі, щирість намірів яких викликала сумніви, а зміст дописів – обурення читачів.

Одну з легенд про мак обробив Михайло Стельмах: "…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…" Як з’ясувалося потім, ми потрапили в якесь неймовірне сплетіння архетипів. Мак має снодійні властивості. Сон – це смерть. Смерть – це забуття. І так символ забуття перетворився на символ пам’яті.

Ми категорично вимагаємо, щоб ці події засудила польська держава, яка здійснила злочин проти своїх власних громадян–українців. Але найбільше ми вимагаємо, щоб засудження депортацій відбулося зі сторони Української держави.

Концепція героїзму має зводитися до самопожертви — не через втрату власного життя, а шляхом його використання. Багато з нас, ураз відмовившись від усього, готові віддати своє життя за Україну. Та чи згідні ви "тихою, невтомною працею", як писав митрополит Андрей Шептицький, розбудовувати цю Україну?

"...у центральній партійній газеті "Правда України" вийшла велика стаття під назвою "На гарячому". Автор розповідав про підступи націоналістів і західних спецслужб в особі Христі Фріленд".

У натовпі виділялись двоє чоловіків, за зовнішнім виглядом яких можна було доволі чітко визначити країну їхнього походження. Це були піддані Австро-Угорської імперії, зшитої з клаптиків десятків менших держав. Ці чоловіки могли бути словаками, поляками, лемками. Але конкретно ці двоє, наші герої, були русинами з Галичини.

Завдяки розрекламованим нещодавно розсекреченим файлам ЦРУ я нарешті отримав правильну відповідь на питання, яке одного гарного літнього дня задав екскурсоводці в Музеї Холодної війни у Балаклаві. Дівчина в камуфляжі запевнила тоді, що до кінця існування бази супостати так нічого і не дізналися про суперсекретні балаклавські підземелля.

Чесний порахунок з минулим, визнання його непривабливих або й зовсім ганебних сторінок ще чекає на нашу інтелігенцію та все суспільство. Але ми не можемо цього зробити в рамках російської чи будь-якої іншої накинутої ззовні парадигми.

У польсько-українському діалозі навколо минулого нема ані повноти знання про минуле, ані бажання її набути, ані здатності вибачати. Без цього чесний діалог і далі неможливий. До таких висновків приходиш, споглядаючи польські дискусії навколо смерті Зиґмунта Баумана та теракту в Гуті Пеняцькій.

Греко-католицький священик Нестор Дмитрів був одним із перших літописців українського життя у Канаді. Він писав подорожні нотатки для щоденної американської газети "Свобода". Потім з них була зібрана книга, фрагмент якої ми пропонуємо. Це чесні й дуже гіркі картини, які побачив освічений українець серед земляків за океаном.

Канада - величезна країна і не до всіх її мешканців Різдво приходить одночасно. Публікація української газети про те як чекають і як святкують велике свято в провінціях Британська Колумбія, Юкон, Нова Шкотія, Онтаріо, Манітоба та інших. Українці, шведи, французи, британці, всі-всі...

«…є північний сусід, котрий привласнив усі надбання колишнього Радянського Союзу і відмовляється від усіх злочинів, скоєних цим Союзом. І цей сусід постійно висуває територіальні і культурні претензії до незалежної України. Тиск здійснюється поки що на інформаційному фронті, але Україну напевно чекають серйозні випробування».

Польські політики прийняли просту схему: є погані українські націоналісти, які вчинили геноцид, і є хороші польські націоналісти, які стали на захист жертв. Але у цю просту схему не вписується чимало фактів. Ось вони.

Вона казала, що бачить своїм обов'язком передати цю пам'ять молодому поколінню німців, які дуже мало знають про ту страшну війну та Голокост. Ліло знає, в які німецькі школи вона піде з розповідями про свого батька (рос.)

Безстрашна діяльність членів УГГ в Україні і підтримка їхніх зусиль представниками української Західної діаспори наблизили день розвалу "могутнього" Радянського Союзу, розпаду російсько-комуністичної імперії на кільканадцять самостійних держав і увінчалися проголошенням Незалежності України.

У китайському письмі треба завчити щонайменше 3 000 значків, щоб вас уважали більш-менш писемною людиною, але загальний репертуар складає 50 000 значків, які ви маєте опанувати. З моєї точки зору, ми вивчили ще замало "волинських значків", щоб нас можна було вважати такими, що осягли тодішню реальність.

Давньогрецького мудреця Піфагора більшість школярів пам'ятає завдяки славнозвісній теоремі та приказці про «піфагорові штани». Люди дорослі, які цікавляться історією, вочевидь, можуть згадати і про філософське вчення, і про теорію музичної гармонії, і про засноване Піфагором таємне товариство...

Київ - це не тільки Хрещатик, Печерськ і Поділ. Це ще й район Лук'янівка, де ще можна знайти старі будівлі, яким пощастило уникнути руйнування. Історія одного будинку, якому пощастило вижити. Свого часу тут працювала школа для дітей незаможної людності, потім міліція, а тепер тут працюють над створенням зручних сервісів для обслуговування громадян.

"Не діліться, не вступайте до жодних партій або релігійних сект, а приєднуйтеся до народу, який тримається католицької віри прадідів і нашого прекрасного греко-католицького обряду". Оцей текст, випущений окремою брошурою, зачитувався до дір. Лист пастирський Никити Будки, Єпископа канадських русинів.