Мені цікаво, яким чином обирався переможний проект пам'ятнику Висоцькому в Харкові? Методом наукового тику? Мені соромно за свій університет та за свого ректора, який серед інших членів журі обирав цей зліплений, вибачте, наче з відходів пам'ятник.

Ім'я цієї людини стало одним з символів тих висот, які може досягти українське слово, що б там не казали різні ворохобники. Ще самі українці до повної міри не осягли, кого втратила Україна у далекому карельському урочищі Сандармох від кулі більшовицького ката Матвєєва.

Західні вчені категорично проти використання своїх прізвищ поруч із прізвищем "Колесніченко". Кажуть, що не давали згоди на жодну публікацію. І не хочуть мати нічого спільного з українською політикою загалом і Партією регіонів зокрема.

Всі говорили про історичну пам'ять, про те, чого ніколи, за жодних умов і за всякої влади не можна забувати, - про великі втрати України, її трагедію, спричинену окупантами, про нинішню неукраїнську владу, "якої тут нема, і це добре”. А ще говорили, що вірять у майбутнє Української держави...

У Запоріжжі є пам’ятник воїнам-авіаторам. Якщо підійти ближче, можна прочитати на ньому дивовижний напис: "На самолетах устанавливались двигатели производства ОАО "Мотор Сич". "Розумієш, для цієї влади головне - помітити місце. Підняти ногу, як пес, і відлити в граніті якусь свою сублімацію. Ось є у нас пам’ятник воїнам-авіаторам, а скоро буде ще один, авіаторам-афганцям".

"Як мали прийти німці, баби запрягли волів у віз, поскладали убитих фашистів і хотіли десь відвезти в якийсь яр, але не встигли. І німці помстились: почали палити хати на хуторі, зібрали чоловіків з лопатами, які самі собі ями копали, а потім їх постріляли".

Історики мають давати адекватну відповідь на безглузді вигадки. Без цього міфотворчість лише продовжить ширитися, а запізнілі намагання протидіяти її прониканню до "офіційної науки" сприйматимуться як "ворожі вилазки" чи "антиукраїнська діяльність".

Перший з'їзд РСДРП - ще не розколотої на більшовиків і меншовиків - підготували і провели саме київські соціалісти. Традиція київських робітничих майовок теж розпочалася тоді - наприкінці ХІХ-го сторіччя.

Полеміка між студентом історичного факультету Львівського університету та його викладачем: "В Україні немає поділу між правим та лівим берегами р. Збруч, існує лише поділ між тими, хто будує мости та тими, хто розвалює".

Коли рятували Оперний театр і відбудовували Свято-Преображенський собор в Одесі, зверталися по креслення та плани до архіву. Як співав колись Висоцький, в місті бракує лише дрібнички – театру-вар’єте. Не дай Боже, щоб до цього долучили ще й архів...

Люди бажають не тільки комфорту, безпеки, скорочення робочого дня, гігієни, протизаплідних засобів і здорового глузду; вони також прагнуть боротьби та самопожертви, не кажучи вже про барабани, прапори й урочисті паради.

Думаю, багато хто звертав увагу на популярну в інтернеті копію листа голові КГБ СРСР Андропову, копія - першому секретарю правління Спілки письменників СРСР Маркову, підписану іменами трьох відомих літераторів і політиків.

За дві тисячі років слово "розп'яття" повторювалося так часто, що сенс його в деякій мірі втратився, потьмянів. Як відбувалася страта? За рахунок чого тіло трималося на хресті? Чому поспішали вартові, чому їм потрібно було закінчити свою справу до заходу сонця?.. (рос.)

Українці з "Форуму меншин Підляшшя" заблокували питання про надання одній з вулиць міста Білостока імені Ієремії Вишневецького. Прихильники князя не здаються. В місті кілька вулиць уже названі на честь героїв романів Генріка Сенкевича "Вогнем і мечем" і "Потоп".

Всього до УГГ у 1976-1988 рр. вступили 43 особи. Українці, один росіянин, один німець, один єврей. Литовець Вікторас Пяткус та естонець Март Ніклус - вступили до Групи в її найважчий період – на початку 1980-х рр. У таборі на Уралі.

“Скоро будет война и он первым пойдет рубить комунистов”, – переказували сексоти його слова. Я пильно вдивляюсь в обличчя козаків і старшин на фотографії – хто ж із них мій прадід? Хлопець з оселедцем, що стоїть за плечем отамана Божка? Чи юнак за спиною Маковея? Як хочеться не помилитися!

27 березня день народження Олекси Гірника - патріота, який, протестуючи проти русифікації, розкидав листівки на Кобзаревій Могилі і запалав факелом... "Хай живе Самостійна Соборна Українська держава (радянська, та не російська)!"

Дивна ситуація: надання імені Данила Галицького аеропорту "Львів" і імені Сергія Прокоф’єва аеропорту "Донецьк" - своєчасне, а надання імені Ігоря Сікорського аеропорту "Бориспіль" - несвоєчасне. Здавалося б, надати "Жулянам" ім’я Корольова, а "Борисполю" - Сікорського, і без зайвих вигадок і витрат позиціонуй y світі Україну як велику аерокосмічну державу…

"...был провозглашён спасителем царства Маскавицкого, признан птицей священной и причислен к лику святых". Альтернативна історія з серії "Бабайки $мутного Vремени". Геополітична сатира. Історична неправда. "И тут понимай как хочешь".

Він щиро прагнув відновити єдність ОУН, переживав за розкол організації у 1940 році, бачив його згубні наслідки для сьогодення, докладав колосальних зусиль, щоб зробити історією поділ націоналістів на "мельниківців" і "бандерівців".