14 січня в історії

83 до н. е. - народився Марк Антоній, римський політик, воєначальник і державний діяч

38 до н. е. - народився Нерон Клавдій Друз (Старший), визначний римський полководець, прийомний син імператора Августа, брат імператора Тиберія

27 до н. е. - в урочистій обстановці імператор Риму Октавіан склав із себе надзвичайні повноваження і оголосив про відновлення республіки

1119 - у день святого Іларія на раді у французькому місті Труа заснований орден тамплієрів

Лицар ордену тамплієрів, близько 1170 р. (реконструкція)

1526 - захоплений у полон король Франції Франциск I підписав Мадридський договір, за яким він відмовлявся від Бургундії

1639 - у Хартфорді, штат Коннектикут, ухвалена перша конституція американських колоній

1650 - за наказом кардинала Мазаріні заарештований лідер французької опозиції принц Конде

1770 - народився Адам Чарторийський, польський і російський державний та громадський діяч, князь, письменник, меценат.
У Санкт-Петербурзі входив у найближче оточення імператора Олександра I. Був міністром закордонних справ в Росії в 1804-1806 рр. Із початком польського повстання в листопаді 1830 р. став головою тимчасового й національного урядів Польщі. Після придушення повстання емігрував до Франції, де очолив консервативне крило польської еміграції - "монархічне товариство Третього травня", підтримував антиросійську політику західноєвропейських держав, революційні і національно-визвольні рухи.
Під час Кримської війни покровительствував польським військовими формуваннями у Туреччині. У свою антиросійську акцію Чарторийський пробував включити також українців - у його планах було утворення на Наддніпрянщині козацької держави, яка мала б увійти у федеративні зв'язки з Польщею, тоді як Галичина мала залишитися польською

1784 - в Аннаполісі американський конгрес ратифікував Паризький договір, поклавши формальний кінець війні за незалежність США

1827 - народився Петро Семенов-Тян-Шанський, російський географ і громадський діяч, мандрівник, віце-голова Російського географічного товариства

1858 - італійський революціонер Феліче Орсіні разом із двома помічниками здійснив у Парижі замах на французького імператора Наполеона III, як ворога об'єднання Італії та пригноблювача французького народу. Заколотники кинули три бомби, коли імператор з дружиною їхали в оперу. Загинуло кілька людей, але Наполеон та імператриця не постраждали.
Орсіні був заарештований і через два місяці страчений

1873 - народився Мойсей Урицький, російський більшовик, революційний і політичний діяч єврейсько-українського походження (уродженець Черкас).
Після перемоги революції - комісар міністерства закордонних справ, голова Петроградської ЧК тощо.
30 серпня 1918 р. убитий у вестибюлі НКВС есером-терористом Леонідом Каннегісером, офіцером і членом єврейської громади Петрограда. Той помстився керівникові ЧК за терор, заявивши: "Я єврей. Я вбив вампіра-єврея, який крапля за краплею пив кров російського народу. Я прагнув показати російському народу, що для нас Урицький - не єврей. Він - відщепенець. Я вбив його в надії відновити добре ім'я російських євреїв"

1875 - народився Альберт Швейцер, німецький теолог і лікар, музикант, місіонер, лауреат Нобелівської премії миру 1952 р

1882 - народився Іван Огієнко (церковне ім'я - Іларіон), український громадський і православний церковний діяч, митрополит (із 1943 р.), мовознавець, історик церкви.
Був міністром освіти, міністром віросповідань УНР.
У серпні 1951 р. на Надзвичайному соборі у Вінніпезі обраний главою Української греко-православної церкви у Канаді і митрополитом Вінніпега.
За Огієнка було проголошено Акт об'єднання трьох українських автокефалій за кордоном.
Справа життя Івана Огієнка (працював у 1936-1955 рр.) - переклад Біблії, що до сьогодні є визначним надбанням українського народу. Також Огієнко - автор багатьох наукових праць з українського мовознавства, історії церкви, культури, канонічного права

Іван Огієнко (митрополит Іларіон)

1897 - народився Панас Любченко, український радянський партійний і державний діяч.
Колишній член Української партії соціалістів-революціонерів, що входив до складу Центральної Ради, згодом Любченко став одним із лідерів в Українській комуністичній партії (боротьбистів), а 1920 р. долучився до КП(б)У, де дослужився до секретаря ЦК й члена політбюро. Із 1934 р. - голова Раднаркому УРСР.
Любченко виступив громадським обвинувачем на процесі Спілки визволення України, був одним з активних провідників імперської політики Москви, відіграв керівну роль у колективізації й конфіскації збіжжя у селян, що призвело до Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Попри це, на серпневому 1937 р. пленумі ЦК КП(б)У Любченка звинуватили в керівництві контрреволюційною націоналістичною організацією. Передчуваючи близькі репресії щодо нього особисто і членів його сім'ї, Любченко застрелив дружину і покінчив життя самогубством

Панас Любченко

1898 - народився Юрій Городянин-Лісовський (Горліс-Горський), український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР.
Автор документального роману "Холодний Яр", про який "ІП" писала в матеріалі "В полон тут не брали"

Юрій Горліс-Горський на еміграції

1906 - у Києві вийшов перший номер української газети "Громадська думка"

1911 - народився Анатолій Рибаков, радянський письменник ("Діти Арбату", "Кортик", "Бронзовий птах", "Пригоди Кроша").
Сьогодні його сторічний ювілей

1918 - Рада народних комісарів за пропозицією Володимира Леніна ухвалила постанову про організацію збройних загонів при ВЧК, призначених для виконання завдань надзвичайних комісій, охорони урядових установ, боротьби з бандитизмом, підтримання революційного порядку в країні. Цим було покладено початок створенню внутрішніх військ Радянської Росії

1918 - Ленін виступив у Михайлівському манежі в Петрограді з нагоди проводів на фронт перших загонів соціалістичної армії

1919 - народився Джуліо Андреотті, італійський політичний і державний діяч, член християнсько-демократичної партії Італії. Прем'єр-міністр країни у 1972-1973, 1976-1979, 1989-1992 рр. (очолював загалом сім урядів)

1929 - постановою президії ВЦВК з автономної області Комі і колишніх Архангельської, Вологодської, Північно-Двинської губерній утворений Північний край із центром в Архангельську. Також створені Івановська Промислова область із центром у місті Іваново-Вознесенськ (з 1932 р. - Іваново) та Центрально-Промислова область із центром у Москві. Із 3 червня того самого року область перейменована у Московську

1937 - народився Євген Гуцало, український письменник ("Ментальність орди")

1948 - народився Валерій Харламов, визначний радянський хокеїст

1953 - Йосип Броз Тіто обійняв посаду президента Югославії

1965 - у Белфасті вперше зустрілися глави урядів Ірландії та Північної Ірландії

1965 - народився Шаміль Басаєв, чеченський військовий і державний діяч, активний учасник сепаратистського руху в Чечні, один із керівників самопроголошеної Чеченської Республіки Ічкерія у 1995-2006 рр., терорист. Мав звання бригадного генерала ЧРІ

1966 - помер Сергій Корольов, радянський вчений, академік, конструктор і організатор виробництва ракетно-космічної техніки та ракетної зброї СРСР, батько радянської космонавтики

1969 - у космос вирушив пілотований радянський космічний корабель "Союз-4", а наступного дня - "Союз-5", аби вперше здійснити стикування на орбіті

1978 - у Сан-Франциско пройшов останній групи концерт культового панк-гурту Sex Pistols

 

1991 - на посаді першого й останнього прем'єр-міністра СРСР затверджений Валентин Павлов. При ньому відбудуться грабіжницька грошова реформа і ГКЧП

1992 - Україна встановила дипломатичні відносини з Мексикою

1994 - у Москві президенти США, Росії та України підписали тристоронню угоду, згідно з якою Україна взяла на себе зобов'язання впродовж семи років вивести зі своєї території всі ядерні боєголовки.
Зі свого боку, президент США заявив про гарантії безпеки для України і обіцяв надати фінансову допомогу для реалізації програми виводу ядерної зброї з її території. Росія зобов'язалася компенсувати вартість ядерного палива, яке знаходиться в боєголовках

2004 - державним прапором Грузії став стародавній біло-червоний прапор з одним великим і чотирма малими хрестами, який повернувся в офіційний вжиток після 500-річної перерви

 

Автори: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун (ledilid.livejournal.com)

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.