Спецпроект

"Не питай, що твоя країна може зробити для тебе..."

JFK - молодий, герой війни, красень, католик, 35-й президент США. На пам'ять про одну з найславетніших промов в історії амеріканської політики. І про ту неймовірну ніч, яку й до сьогодні вважають за найвеселішу в історії Вашингтону...

У неділю фанати Джона Фітцжеральда Кеннеді - а у США і в світі їх і сьогодні мільйони - відзначатимуть 50-ту річницю його президентської інаугурації.

До історії Сполучених Штатів вона увійшла не тільки як одна з найоптимістичніших інаугурацій в історії президентства, але також як інаугурація, повна взірцевих прийомів, балів та красивих людей у прекрасних сукнях і костюмах.

Джон Ф. Кеннеді виграв вибори у 1960 році з найменшою в історії США різницею у голосах (112 827 голосів) [в історії президентських виборів у Сполучених Штатах були чотири випадки, коли переможець набирав менше голосів, ніж його опонент через хиби системи непрямих виборів] .

Кеннеді (зліва) і Ніксон. Перемога першого на теледебатах стала провісником перемоги на виборах

Від Республіканської партії за Білий Дім із ним боровся чинний віце-президент Річард Ніксон, який до кінця життя важав, що демократи ту його перемогу вкрали.

Не був він аж таким далеким від правди - нещодавно стало відомо, що найняті штабом Кеннеді люди підслуховували Ніксона, а зібрані проти нього матеріали передали налаштованим проти правиці журналістам.

Одначе, Кеннеді надихав американців неймовірним оптимізмом.

Вже президент Кеннеді у колі своїх шанувальниць на пляжі у Санта-Моніці, Лос-Анджелес

Очікували від нього чудес - і тому власне Барака Обаму кількадесят років пізніше під час виборчої кампанії так часто порівнювали із тим президентом.

43-річний Кеннеді був тоді молодим, красивим, походив з хорошої родини і мав прекрасну дружину. Не завадило йому навіть те, що був католиком (єдиним до цього часу з обраних на посаду президента США). Був також наймолодшою в історії США особою з обраних головою держави.

Для кожного президента інаугураційна промова є однією з найважливіших у житті. Кеннеді тижнями збирав серед своїх друзів і дорадників ідеї. Сам написав промову у компанії кількох найближчих соратників. Її єдину копію зберігала його особиста секртарка, яка в ніч з 19 на 20 січня 1961 року тримала її під подушкою.

 

Секретарка, принаймні, тієї ночі виспалася. Жаклін Кеннеді теж пішла спати раніше, близько опівночі. А Кеннеді відвідував по черзі прийоми, що були організовані його приятелями - журналістами, бізнесменами та спонсорами Демократичної партії - у фешенебельних ресторанах і в прекрасних старовинних домах витонченого району Джоржтаун. 

Улюблений співак американської мафії дає вогоньку своєму президенту

Вашингтон був заповнений збудженими людьми, які шукали розваг.

У місті перебували "вершки" з Френком Сінатрою на чолі. Співак глибоко занурився у виборчу кампанію Кеннеді і на його прохання організував у день інаугурації великий концерт у Вашингтоні на честь нового президента.

На концерті разом з Сінатрою заспівали, між іншим, Елла Фітцжеральд, Сідні Пуатьє, Нет Кінг Коул.

Батько Джона Кеннеді - Джозеф - заплатив шалені гроші, щоб відзняти концерт у надзвичайно іще рідкісній технології відео.

Сінатра усі наступні роки із задоволенням демонстрував фільм з того концерту своїм друзям, хоча Кеннеді дуже швидко припинив стосунки з зіркою через його зв'язки з мафією.

У ліжко Кеннеді ліг добре по третій ранку, але коли агент Secret Service, тобто президентської охорони, розбудив його перед 8-ю годиною ранку у п'ятницю 20-го січня, Кеннеді почувався добре як ніколи.

Був у такому доброму гуморі, що піддався умовлянням дружини вдягнути елегантний високий капелюх. Кеннеді взагалі не терпів головних уборів і насправді ніколи їх не вдягав.

Церемонія не минула без перешкод. Напередодні інаугурації падав такий густий сніг, що Вашингтон був цілком паралізований.

Джон і Жаклін Кеннеді крокують на інаугурацію 35-го президента Сполучених Штатів

Френк Сінатра, щоб дістатися на репетицію концерту, змусив поліцію забрати його своїм автомобілем та з сиренами мчати тротуарами. Кількасот працівників міських служб і солдатів цілу ніч перед церемонією намагалися розтопити сніг за допомогою вогнеметів.

Але в день інаугурації було так холодно, що багато осіб - серед них Сінатра і Фітцжеральд - вирішили залишитися вдома і дивитися урочистості по телебаченню.

Під час виголошення інвокації [божественного послання, молитви] кардиналом Річардом Кушингом загорілося паливо у одній з ламп, які зігрівали гостей західної тераси Конгресу США, де президент традиційно складає присягу на вірність Конституції. Охорона на мить впала у паніку, бо вирішила, що то бомба. Але поки старший офіцер безпеки розмірковував, чи давати сигнал до евакуації, паливо згасло.

 

Коли відомий американський поет Роберт Фрост спробував прочитати вірш, складений спеціально до цього випадку, сонце осліпило його так, що він не зміг прочитати текст, віддрукований кількома годинами раніше у готельному номері. Фрост тим так перейнявся, що врешті-решт так і не прочитав  того вірша, лише розповів напам'ять інший, про який Кеннеді колись сказав, що то його улюблений вірш Фроста.

Здавалося б, що у такий день Кеннеді буде глибоко сконцентрований на власних думках. Але коли спускався до місця, де мав зложити присягу, Кеннеді краєм ока зауважив бізнесмена Джорджа Кара, відомого досить специфічними справами, який сидів на одному з почесних місць.

Дуже впливовий конгресмен Тіп О'Нілл зауважив той погляд майбутнього президента і подумав, що було б смішно, коли б, складаючи присягу, Джон думав не про конституцію, а про те, як Джордж Кар влаштував собі те запрошення.

Під час інаугураційного концерту кілька годин пізніше Кеннді спіймав О'Нілла і сказав: "Не повіриш, Тіпе, але коли складав присягу, думав тільки про те, як до біса той Джордж примудрився отримати запрошення!".

Відразу після присяги Кеннеді виголосив коротку, заледве 13-хвилинну промову. Не часто так трапляється, щоб такі виступи від самого початку отримали всезагальне визнання, але саме так було цього разу.

Саме тоді Кеннеді промовив славнозвісні слова, які визначили курс його президентства: "Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни!".

До цього часу цю промову вважають за найкращу інаугураційну промову в американській історії.

Тієї ночі Вашингтон шалів. Перша леді пішла спати після трьох перших балів, але Кеннеді, вдягнутий у бездоганний смокінг з білою краваткою-метеликом, розважався до ранку. Тієї ночі він став першим президентом США, який на інаугураційному балу танцював із темношкірою жінкою.

Коли після 3-ї ночі закінчився останній бал, Кеннеді затягнув Сінатру до дому, до свого знайомого репортера у Джоржтауні , де після важкого дню агонізували гості інаугурації. Кеннеді підірвав їх до нових розваг, які тривали до світанку.

Як тепер пишуть історики, то були останні хвилини невинності Америки. Ніколи потім Вашингтон не був містом, де люди були так щасливі й дивилися у майбуття так оптимістично.

Кеннеді встиг зробити дуже багато. Передусім довів до кінця боротьбу за громадянські права темношкірих громадян США. За його президентства розквітла американська космічна програма. Кеннеді, до якого Москва спочатку поставилася легковажно, після Карибської кризи домігся поваги Кремля.

Під кінець одного з балів батько Кеннеді, колишній посланець США у Великобританії Джозеф Кеннеді сказав гостям, які виходили: "Зачекайте, побачите ото який інаугураційний бал ми влаштуємо на другу каденцію Джона через чотири роки!".

Кеннеді загинув у Далласі через два роки, десять місяців і два дні.

Джерело: Gazeta Wyborcza, 19 лютого 2011 р., переклад Олександра Зінченка

Операція Anthropoid

На світанку 18 червня 1942 року в центрі Праги почався незвичний рух. Неподалік Карлової площі, навколо церкви святого Карла Боромейського по вулиці Рессловій збиралися загони CC та гестапо. Понад сім сотень німців під командуванням 17 офіцерів взяли церкву в подвійне кільце. Під першими сонячними променями о пів на п’яту ранку мав розпочатися бій з наперед відомим переможцем

Роман Кирчів: «Як намагалися мене заарканити»

Склалося так, що з юних років я опинився у полі зору чи не найзловіснішого витвору більшовицької тоталітарної системи, її органів безпеки. Вони намагалися зробити мене своїм прислужником і за непокору переслідували та всіляко шкодили і пакостили мені.

«Вироки виконувати негайно!...»

22 травня минула 73 річниця оголошення Військовим судом оперативної групи (ВСОГ) «Вісла» перших смертних вироків

Петлюра без бронзи, але у кольорах

Рік 1917-й ще не був роком Симона Петлюри. Незаперечним лідером українського національного руху він став року 1919.