Спецпроект

Виставка "Народна війна" - про селянські повстання 1920-их років проти червоних

"Тоді в Україну з Росії було відправлено 1 мільйон 200 тисяч регулярного війська - не рахуючи "частин особливого призначення", ЧК, ГПУ, міліції і винищувальних загонів".

Громадський інститут історичної пам'яті відкрив музейну експозицію "Народна війна". Вона стала постійною експозицією Музею радянської окупації, повідомляє "Україна молода".

За виявленими архівними документами, вперше подаються статистичні дані про кількість підпільних антибільшовицьких організацій та повстанських загонів, кількість селянських збройних повстань у всіх тогочасних дев'яти губерніях України.

Про це сказав ініціатор виставки, голова київського товариства "Меморіал" Роман Круцик:

"Ми об'їхали 18 областей України, опрацювали та оцифрували понад 350 фондів і близько 1500 архівних справ. Це майже 70 тисяч документів. Їх слід було проаналізувати й систематизувати.

Свого часу КДБ зобов'язало начальників обласних управлінь зробити паспорти районів iз короткою економічно-політичною характеристикою, починаючи з 1917 року - які були підпільні організації, які повстання, які діяли особистості-отамани".

Стенди виставки розповідають також про тих, хто окуповував Україну і, власне, проти кого чинили спротив "бандитські формування" з хліборобів.

За словами Роман Круцика, архіви свідчать, що у 1920-их роках в Україну з Росії було відправлено 1 мільйон 200 тисяч регулярного війська - не рахуючи "частин особливого призначення", ЧК, ГПУ, міліцію і винищувальних загонів.

"З перших років окупації більшовики організували в Україні репресивно-каральну систему, до якої входило 18 концентраційних таборів. Лише у 1918-20 роках було знищено понад 100 тисяч українців, - стверджує Роман Круцик. - Є документ 1948 року, де наказано здійснити облік в Україні усіх осіб, які від 1917 року брали участь у визвольному рухові, і надати ці списки для їх "переселення у Красноярський край". Цього наміру, на щастя, не здійснили".

Про те, як 90 років тому черкаські селяни воювали з комуністами, читайте в розділі "Колонки"

Довідка: Громадянський інститут історичної пам'яті утворено на базі товариства "Меморіал" як альтернативу державному Інституту національної пам'яті, що його уряд Миколи Азарова віддав прихильнику комуністичної ідеології Валерію Солдатенку.

Цей проект реалізується спільно з "Інститутом Президента Віктора Ющенка "Стратегічні ініціативи", Міжнародним фондом "Україна 3000" та іншими громадськими організаціями. До ради інституту історічної пам'яті входять відомі історики - Володимир Сергійчук, Василь Шендеровський, Володимир В'ятрович, Іван Патриляк.

Громадська установа має потужну дослідницьку базу: всі розсекречені документи архіву СБУ і зовнішньої розвідки в електронній версії. 

Музей радянської окупації працює за адресою: Київ, вул. М.Стельмаха 6-А. Графік роботи: 10-00 - 18-00, вих. - нд., пн. Екскурсії замовляються заздалегідь за тел. 258-00-71.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.