Спецпроект

Суд над Іваном Дем'янюком: помер ключовий свідок, тому процес не відкладуть

Сам обвинувачений заперечує свою причетність до концтабору Собібор. Він твердить, що його помилково ідентифікували, тоді як насправді він, як колишній військовополонений червоноармієць, був жертвою нацистів.

Німецькі судді відкинули прохання адвокатів Івана (Джона) Дем’янюка запросити лікарів у якості свідків, щоб вони розповіли про стан здоров’я підсудного.

Таким чином суд відкинув 23 подання адвокатів з проханням відкласти судовий процес через вік, стан здоров’я та брак свідчень у справі, повідомляє ВВС.

Адвокат Ульріх Буш просив суд дозволити виступити із свідченнями двох лікарів, які опікуються хворим, але суд вирішив, що існуючих оцінок судмедекспертів уже достатньо.

Івана Дем’янюка звинувачують у тому, що він був охоронцем у нацистському таборі смерті на території Польщі у Другу світову війну та брав участь у знищенні 28 тисяч євреїв.

Сам обвинувачений має 90 років і заперечує свою причетність до концтабору Собібор. Він твердить, що його помилково ідентифікували, тоді як насправді він, як колишній військовополонений червоноармієць, був жертвою нацистів.

Напередодні помер ключовий свідок у справі Дем’янюка Самюель Кунц, якого в процесі слідства було також звинувачено у причетності до вбивства 430 тисяч євреїв у німецькому концтаборі.

Обидва чоловіки народилися у колишньому СРСР, були призвані до Червоної Армії і потрапили у німецький полон. За їхніми твердженнями, у полоні вони постали перед вибором: або загинути, або стати охоронцями таборів.

За однією з версій, обидва погодилися співпрацювати з нацистами і пройшли навчання у таборі в Травниках на території Польщі.

2010 рік. Іван Дем'янюк слухає засідання суду у Мюнхені

Самуель Кунц визнав, що працював у таборі Белжець, і йому висунули звинувачення у причетності до вбивства 430 тисяч євреїв, які загинули у тому таборі.

Ізраїльський центр Симона Візенталя висловив обурення повільністю німецької судової системи, через що суд на Кунцом так і не почався, а відтак ніколи не буде встановлено його можливу провину.

Після Нюрнберзького процесу після завершення війни у Німеччині переглядали 25 тисяч справ за звинуваченнями громадян у причетності до нацистських злочинів, але переважна більшість тих справ у 60-ті роки не потрапила до суду.

За твердженням центру Візенталя, до останнього часу було практично неможливо притягти до відповідальності підозрюваних осіб, якщо вони не мали офіцерського звання у нацистській армії.

Лише в останні роки відбулася низка судових процесів, серед яких найбільш гучною вважають справу Івана Дем’янюка.

Промову Івана Дем'янюка в мюнхенському суді "Я звинувачую Німеччину" читайте в розділі "Блогосфера"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.