Спецпроект

У Києві буде пам'ятник Клименту Охридському. А вулицю Петлюри не перейменують

Монумент учню Кирила і Мефодія, якого деякі дослідники вважають одним з творців кирилиці, планують встановити в районі Михайлівської площі.

Комісія з питань найменувань та пам’ятних знаків Київської міськдержадміністрації підтримала ініціативу Міністерства закордонних справ України про встановлення пам’ятника відомому слов’янському вченому і богослову, фундатору першого слов’янського університету св.Клименту Охридському – учню Кирила і Мефодія, якого деякі дослідники вважають одним з творців кирилиці, а св.Кирила відповідно лише автором глаголиці.

Про це повідомив депутат Київради, голова постійної комісії з питань культури та член вищевказаної комісії КМДА Олександр Бригинець, інформує його прес-служба.

«Встановлення пам’ятника планується на одній з площ неподалік Михайлівського Золотоверхого. Безумовно його ім’я шановане багатьма країнами має бути вшановане і в Києві, наприклад, його ім’ям названі Софійський державний університет в Болгарії і найбільший храм Македонії – в Скоп’є”, – зазначив Бригинець.

Крім того, за інформацією депутата, комісія з перейменування вулиць на своєму засіданні розглянула пропозицію (чию конкретно, депутат не інформує – УНІАН) про перейменування вулиці Симона Петлюри (колишня вулиця Комінтерну) у вул. БезаківськуҐ - "Ініціаторам перейменування було одностайно відмовлено, оскільки вулицю іменем одного з лідерів УНР названо згідно з Указом Президента та перейменування цілком відповідало встановленій законом процедурі”.

На думку Бригинця, у Києві потрібно накласти мораторій на будь-які перейменування вулиць, що можуть дестабілізувати ситуацію у столиці, спровокувати громаду до конфліктів.

До складу комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків КМДА входить 26 фахівців у галузі історії, культури, мовознавства, києвознавства. На чолі комісії стоїть один з заступників голови КМДА. Понад півроку у зв’язку з переформатуванням київської міської влади комісія не засідала.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.