Спецпроект

Історію Львівського університету замовчують через конфлікти в минулому - польський професор

Про історію сучасного Львівського національного університету ім. Івана Франка зараз не пишуть, бо для поляків він був найсхіднішим бастіоном польськості, а для українців - аргументом на користь легітимності власних культурних і політичних прав та свобод.

Про це в рамках доповіді на тему "Університет на роздоріжжі різних історій. Чи можна написати історію Львівського університету?", розповіла на "Університетських діалогах" професор Інституту західної та південної славістики Варшавського університету Данута Сосновська.

Свого часу, досліджуючи історію Галичини, Сосновська здивувалася, що немає сучасних наукових праць про Львівський університет. Тим часом, усі книги, присвячені Львову, містять інформацію про університет як про візитку Львова - мультикультурного, толерантного до чужої "іншості" міста.

Більше того, Сосновська зазначає, що великі періоди з діяльності університету просто замовчуються дослідниками, є своєрідними "білими плямами". Згідно з історичною довідкою, яку вона навела, Львівський університет був гордістю і надією польської інтелігенції, об'єктом її сентиментів до 1918 року. Водночас для української інтелігенції університет став об'єктом боротьби за культурну та економічну рівність.

Конфлікт та протистояння українського і польського етносів є причиною замовчування цієї сторінки в історії. Адже, по-перше, етноси не скористалися із порад та зауважень групи інтелігенції, що застерігали обидві громади перед конфронтацією, адже остання була вигідна Австро-Угорщині. По друге, історичні події того часу однозначно заперечують теперішні цінності польського народу: толерантність, прихильність до багатокольтурності, сприйняття чужої "іншості".

"Натомість, виправдовуючи тодішній стан, у польській літературі університет називали "бастіоном", "твердинею" польськості, "в якій захищались і з якої атакували", - зазначає професор. Такий статус не пасує університету як храму науки. Сосновська каже, що подібна термінологія могла бути доречна сотню років тому, адже польська культура під австро-угорським гнітом не була міцною, тому їй потрібні були такі "протези" - штучні інтелектуальні конструкції, що надавали стійкості польським національним цінностям і виправдовували певні історичні реалії.

Саме тим фактом, що конфлікт давно вичерпаний, Сосновська, як передає ЗІК, пояснює небажання відкривати науковцями ці неприємні і болісні сторінки. Причиною затяжної болісної реакції Сосновська називає різницю між дійсним і бажаним в уяві народів, де українці і поляки мріяли про університет з абсолютно різних точок зору, внаслідок чого він став для цих двох етносів каменем спотикання.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.