Спецпроект

Історію Львівського університету замовчують через конфлікти в минулому - польський професор

Про історію сучасного Львівського національного університету ім. Івана Франка зараз не пишуть, бо для поляків він був найсхіднішим бастіоном польськості, а для українців - аргументом на користь легітимності власних культурних і політичних прав та свобод.

Про це в рамках доповіді на тему "Університет на роздоріжжі різних історій. Чи можна написати історію Львівського університету?", розповіла на "Університетських діалогах" професор Інституту західної та південної славістики Варшавського університету Данута Сосновська.

Свого часу, досліджуючи історію Галичини, Сосновська здивувалася, що немає сучасних наукових праць про Львівський університет. Тим часом, усі книги, присвячені Львову, містять інформацію про університет як про візитку Львова - мультикультурного, толерантного до чужої "іншості" міста.

Більше того, Сосновська зазначає, що великі періоди з діяльності університету просто замовчуються дослідниками, є своєрідними "білими плямами". Згідно з історичною довідкою, яку вона навела, Львівський університет був гордістю і надією польської інтелігенції, об'єктом її сентиментів до 1918 року. Водночас для української інтелігенції університет став об'єктом боротьби за культурну та економічну рівність.

Конфлікт та протистояння українського і польського етносів є причиною замовчування цієї сторінки в історії. Адже, по-перше, етноси не скористалися із порад та зауважень групи інтелігенції, що застерігали обидві громади перед конфронтацією, адже остання була вигідна Австро-Угорщині. По друге, історичні події того часу однозначно заперечують теперішні цінності польського народу: толерантність, прихильність до багатокольтурності, сприйняття чужої "іншості".

"Натомість, виправдовуючи тодішній стан, у польській літературі університет називали "бастіоном", "твердинею" польськості, "в якій захищались і з якої атакували", - зазначає професор. Такий статус не пасує університету як храму науки. Сосновська каже, що подібна термінологія могла бути доречна сотню років тому, адже польська культура під австро-угорським гнітом не була міцною, тому їй потрібні були такі "протези" - штучні інтелектуальні конструкції, що надавали стійкості польським національним цінностям і виправдовували певні історичні реалії.

Саме тим фактом, що конфлікт давно вичерпаний, Сосновська, як передає ЗІК, пояснює небажання відкривати науковцями ці неприємні і болісні сторінки. Причиною затяжної болісної реакції Сосновська називає різницю між дійсним і бажаним в уяві народів, де українці і поляки мріяли про університет з абсолютно різних точок зору, внаслідок чого він став для цих двох етносів каменем спотикання.

«Симон Петлюра інтернаціоналізує українське питання піснею»: невідома історія тріумфу «Щедрика» в Європі

«Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової республіки вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу. – Пише французький критик.
– Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра! Дві години співу "a capella" іноземною мовою закінчилися чотирикратним викликом на біс – це характеризує найкраще успіх цього вечора».

Акт Злуки. Спогад архієпископа Варлаама

Легкою сніжною імлою окритий, зранку прокинувся Київ, але піднялося вгору сонце й розвіяло імлу. Вздовж вулиць і бульварів стоять, мов дівчата в шлюбних сукнях, вкриті інеєм дерева. По всіх, пухнатим снігом вкритих, вулицях незвичайний рух. Організації, школи, діти, молодь і старше громадянство, все святочно вдягнене, гуртками й поодинці – поспішає до Св. Софії на велике свято

Шибениці на Західній Україні на початку 1945 року

Привселюдні страти повстанців на початку 1945 року на території Чернівецької області та України загалом як спроба НКВД подолати опір населення радянським завойовникам. До історії ще одного радянського злочину

Карл XII в Україні. Розповідь кароліна. Частина друга

Відбулася Полтавська битва, про яку багато написали люди, які заздрили Карлу ХІІ і хвалили росіян. Я можу впевнено заявити, що шведи виграли так само, як і росіяни. Росіяни зранку Полтавської битви втратили стільки ж людей, скільки ми втратили наприкінці битви. Якби росіяни виграли так славетно, як вони і їхні прихильники намагаються стверджувати, то вони мали б переслідувати шведську армію. Але армія тільки на другий день перейшла через Дніпро