Спецпроект

Онук Сталіна позивається з Держдумою на 100 мільйонів через оголошення його діда винним у Катині

10 грудня цього року онук Йосипа Сталіна Євген Джугашвілі подав до Верховного суду Росії позов на суму 100 млн рублів до Державної думи РФ.

Приводом для позову стало прийняття 26 листопада 2010 депутатами Держдуми заяви "Про Катинську трагедію та її жертви".

Позивач просить суд визнати відомості про те, що "Катинський злочин було скоєно за прямою вказівкою Сталіна", такими, які не відповідають дійсності і "плямують честь і гідність колишнього радянського керівника". 

Також Є. Джугашвілі просить стягнути з 342 депутатів Держдуми, що голосували за прийняття заяви, в якості компенсації 100 млн рублів. 

Державна Дума 26 листопада прийняла заяву, в якій визнала, що розстріл польських офіцерів під Катинню був здійснений за прямою вказівкою Сталіна та інших радянських керівників.  

"В офіційній радянській пропаганді відповідальність за цей злочин, який отримав збірну назву "катинська трагедія", приписувалася нацистським злочинцям. Ця версія довгі роки залишалася предметом прихованих, але від того не менш запеклих дискусій у радянському суспільстві і незмінно породжувала гнів, образу та недовіру польського народу", - наголошується в заяві.

Державна Дума висловила "глибоке співчуття всім жертвам необгрунтованих репресій, їхнім рідним і близьким".

Тим часом 21 вересня Тверський суд Москви відмовився за позовом Є. Джугашвілі визнати сфальсифікованими документи Росархіву по Катинському справі.

"Рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено", - сказала тоді "Інтерфаксу" прес-секретар Тверського суду Олександра Березіна. 

За її словами, Є. Джугашвілі просив у суду "визнати відомості, які містяться в опублікованих 28 квітня на сайті Росархіву документах про те, що Сталін разом з іншими членами політбюро запропонував НКВС СРСР розглянути справи 25 тисяч польських громадян в особливому порядку із застосуванням до них вищої міри покарання - розстрілу, вигаданими, що не відповідають дійсності, ганьблять Сталіна". 

Пригодницьку історію польського офіцера, який пережив "українську Катинь" в  Харкові, читайте в розслідуванні Олександра Зінченка у розділі "Тексти"

Як зазначила А. Березіна, позивач просив також зобов'язати Росархів прибрати з сайту документи з проблеми Катині, які він вважає підробленими, і стягнути з відповідача 10 млн рублів як компенсацію "моральної шкоди та моральних страждань". 

Зі свого боку адвокат онука І. Сталіна Леонід Жура заявив тоді "Інтерфаксу" про власну перемогу в суді. "Розстріл польських офіцерів у Катині було визнано таким, що не ганьбить Сталіна, і лише на цій підставі позов був відхилений. Так що це фактично наша перемога", - сказав адвокат. 

Л. Жура також зазначив, що представники Росархіву не змогли представити докази справжності оспорюваних документів. 

Адвокат вже заявив, що має намір оскаржити рішення Тверського суду у касаційній інстанції.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.