Спецпроект

Ювілей голови ОУН влада Львівщини не помітила

Вшанування ювілею дня народження діяча українського націоналізму обмежилося кількома заходами на Львівщині.

12 грудня, у день народження Андрія Мельника, громадськість вшанувала пам'ять про відомого українця у його родинному селі Воля Якубова, що неподалік міста Дрогобич на Львівщині.

Про це повідомляє радіо "Свобода".

Андрій Мельник продемонстрував свої військові здібності у роки Першої Світової війни, коли очолював сотню стрільців. Тоді ж потрапив у російський полон і на засланні познайомився з майбутнім засновником і провідником ОУН Євгеном Коновальцем, який був для нього моральним авторитетом, а згодом став і родичем.

В Галичині Коновалець і Мельник створили Українську Військову Організацію, яка згодом стала основою ОУН. За свою діяльність Андрій Мельник у 1924 році був заарештований польською владою і чотири роки провів у в'язниці.

Після тюремних років, він почав працювати управителем лісів митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького. Після вбивства у 1938 році агентом КДБ Євгена Коновальця Мельник очолив ОУН.

Історик, дослідник діяльності ОУН Микола Посівнич зауважує, що провідник ОУН мислив категоріями незалежності України і служіння інтересам українського народу. Був людиною інтелігентною і скромною.

"Для мене, як історика, найцікавішим є заповіт Андрія Мельника, - говорить дослідник діяльності ОУН Микола Посівнич. - У заповіті він як людина, яка перейшла дві війни, знайома з усіма політичними діячами середини XX століття, написав, що треба об'єднуватись і працювати заради України, а не заради власних амбіцій. І писати свою історію такою, якою вона була, а не привласнювати чужого. На жаль, у ці складні політичні події він, як людина м'яка, підпадав під різні групи впливу. Але як людина і борець він має бути пошанований в Україні, це був справжній патріот України, який працював за визволення України. Андрій Мельник менш вивчений і знаний, аніж Степан Бандера".

У лавах ОУН були розходження між старшими членами організації на чолі з Андрієм Мельником, і молодшими, на чолі зі Степаном Бандерою. У 1940 році крило Бандери утворило Революційний провід ОУН і запропонувало радикальні військові кроки задля відновлення незалежної України.

Мельниківці ж хотіли більш "еволюційного" розвитку подій і до останку сподівалися на співпрацю з гітлерівською Німеччиною.

Вшанування 120-ої річниці від дня народження визнаного українського діяча обмежилось кількома заходами на Львівщині. Місцева влада цю дату не помітила, зазначив Олег Гринюк, провідник Львівської обласної ОУН, не кажучи про вшанування провідника ОУН на загальноукраїнському рівні.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей