Спецпроект

Польсько-український діалог - питання про "східні креси" залишається проблемним

Оля Гнатюк: Не вірю, що поляки відмовляться від поняття "східні креси", адже вони захищають свою історичну правду, так як і українці захищають свою.

Про це ЗІКу повідомила відома дослідниця, літературознавець-україніст, критик та перекладач Оля Гнатюк.

Головно темою зустрічі з Олею Гнатюк була проблема українсько-польського порозуміння з історичного погляду та з погляду сучасності. За словами дослідниці, перший, найбільш зрілий політичний діалог між поляками і українцями відбувся у 20-ті роки ХХ століття між оточенням Симона Петлюри і Юзефа Пілсудського.

Та, на жаль, через непорозуміння між іншими політичними силами та давніми розбіжностями у суспільстві, цей компроміс не досягнув своєї мети, хоча дав поштовх до подальших діалогів.

"В українській історії, як і в історії інших держав, людей, які йшли на компроміс, дуже часто називали зрадниками. Тому багато відомих постатей є сьогодні неправильно представлені в історичній науці, і наше завданням є виправлення цього стереотипу", - додала Оля Гнатюк.

Про людей, які намагалися примирити Україну і Польщу у 1918-1939 роках, читайте у лекції Олі Гнатюк 

Серед найбільш суперечливих питань у польській та українській історії, дослідниця виділяє питання про тривалість "міжвоєнного періоду", який в Україні починався з 1920-х рр. і закінчувався нападом німецьких військ на територію Радянського Союзу, ігноруючи окупацію Польщі в 1939 році.

Польські історики, в свою чергу, розпочинають міжвоєнний період з 1918 року, не беручи до уваги національно-визвольні змагання, що проходили в той час на території України.

"Крім того, болючим для обох сторін є й територіальне питання. Адже польські дослідники дуже часто називають Західну Україну "Східною Малопольщею", що принижує національну гідність українців, які звикли називати цей край "західно-українськими землями". Але український варіант не задовольняє поляків, адже заперечує "одвічну приналежність" цих земель до Речі Посполитої", - додала Оля Гнатюк.

Українсько-польське порозуміння не є легкою справою, і, як зазначила науковець, вимагає зусиль не лише від владних верхівок, а й від місцевого самоврядування.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.