Спецпроект

В країні немає центру вироблення спільної історичної політики - історик

Історик Юрій Шаповал, коментуючи повідомлення про скасування рішенням суду указу про присвоєння Степану Бандері звання Героя України, зауважив, що "не в судах такі питання вирішуються".

Про це історик заявив в ефірі каналу ТВі.

"Яка мотивація суду? Питання про Бандеру не є юридичним питанням. У нього очевидне політичне підґрунтя. Це питання про існування держави під назвою Україна. Влада не знає, що з цим робити" - підкреслив пан Шаповал.

"Тінь Степана Андрійовича не дає комусь спати в цій країні. Теперішня влада ніяк не визначиться... що робити з "історичною спадщиною" попереднього президента Віктора Ющенка" - каже історик.

Пан Шаповал вважає, що в країні немає єдиного центру вироблення гуманітарної політики.

"Хто намагається зробити якісь надрегіональні міфи, образи, концепції? Хто намагається країну об'єднати? Хто сьогодні достеменно знає про того Бандеру тепер? Хто знає, що бандерівці знищили 30 тисяч людей, здійснивши різного роду акції до середини 50-х років, починаючи з 44-го року. А радянська влада в Західній Україні репресувала 500 тисяч людей, з них майже 200 тисяч були розстріляні. Хто про це знає?" - наголосив історик.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.