Спецпроект

Підопічні міністра Могильова катують бандерівців голодом?

Правоохоронці використовують тортури та психологічний тиск, щоб добитися потрібних свідчень від активістів організації "Тризуб" імені Бандери, затриманих за підозрою у знищенні пам'ятника Сталіну.

Про це повідомив адвокат голови Тернопільського "Тризубу" Василя Лабайчука Віктор Ніказаков. 20 січня його допустили до підопічного.

Лабайчука, за словами Ніказакова, "утримують не в ізоляторі, а в камері Залізничного райвідділу міліції. Такі камери передбаченні для затриманих за різні бешкети - тут людей тримають до 72 годин. Тут немає білизни, не можна користуватися предметами особистої гігієни - навіть зубну щітку не можна мати. Згідно законодавства мені мали забезпечити з підзахисним конфіденційне побачення - але відмовили, бо "немає умов". Ми говорили в присутності двох міліціонерів. На Василя наділи наручники - це вже приносить людині дискомфорт і страждання. Я вважаю, що підозрювані утримуються в таких умовах спеціально. Таким чином на них здійснюють тиск і хочуть добитися потрібних свідчень - зізнання в причетності до вибуху", - розповів адвокат, слова якого цитує Gazeta.ua.

За словами адвоката, його підопічного годують раз на два дні. В кращому випадку раз на день.

"Оскільки райвідділ не розрахований для довготермінового перебування затриманих, то і витрати на їхнє харчування обмежені. Раціон там простий - приносять або миску пісної лапші, або миску рідкого супу. Василь, який бачився під час слідчих дій з іншими "тризубівцями", казав, що в них ситуація така сама. Хлопці змарніли, дехто ледве тримається на ногах", - поскаржився правозахисник, відомий тим, що на початку 90-х захищав ув'язненого депутата Верховної Ради Степана Хмару.

Правозахисник надіслав звернення до генпрокурора Віктора Пшонки та уповноваженоїми Верховної ради з прав людини Ніні Карпачової з вимогою припинити протизаконні дії проти підзахисного.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.