Спецпроект

28 українських істориків заявляють, що "не віддадуть" минуле та майбутнє України в руки політиків

Професійні історики та викладачі історії проголосили створення громадського руху, який має амбіцію запропонувати модель історичного примирення.

Заява учасників зустрічі українських істориків

Минуле України позначене винятковим багатством історичного досвіду, в якому є як світлі, так і трагічні сторінки. Відтак, це багатство може слугувати як  засобом  для примирення та суспільної консолідації, так і матеріалом для ескалації політичних конфліктів.

На жаль, в останні роки в Україні спостерігається тривожна тенденція до перетворення історії на арену політичних боїв. Українські політики застосовують історичну пам'ять передусім  як інструмент для мобілізації свого політичного електорату, поглиблюючи розколи і в без того вже поділеному та дестабілізованому суспільстві.   

Ми, історики-дослідники і вчителі історії, хочемо запропонувати іншу модель - модель історичного примирення. Ця модель здомінувала в повоєнній Європі і значною мірою спричинилася до утворення Європейського Союзу. Пропагуючи і пропонуючи цю модель, ми свідомо  працюємо на інтеграцію України у спільний європейський простір. 

Ми не можемо віддати ані наше минуле, ані наше майбутнє тільки в руки політиків. Вважаємо, що у справі історичного примирення важливу, якщо не вирішальну роль, мають відігравати суспільні ініціативи знизу. Заради цього ми готові докласти організаційних й інтелектуальних зусиль. У кожного з нас є свій досвід перемог, здобутків і міжнародного визнання - а значить, нам є що  і з ким об'єднувати.

Відповідно до цього, ми, нижчепідписані, проголошуємо створення «Історичної ініціативи».

"Історична ініціатива" є добровільним рухом істориків-науковців та  вчителів історії, які готові до реалізації європейських демократичних принципів у системі  історичної освіти України.

"Історична ініціатива" виступає за публічний простір для відкритих дискусій навколо історії,  в основі яких -прагнення до порозуміння.

"Історична ініціатива" відкрита до діалогу та співпраці із професійними істориками, педагогами, ЗМІ, усіма активними та відповідальними громадянами України задля консолідуючої співпраці.

"Історична ініціатива" є майстернею для створення у співпраці з фаховими істориками та вчителями з сусідніх європейських країн альтернативних концепцій, навчальних програм та програм викладання історії,  що працюють на консолідацію суспільства.

Ми свідомі того, що в жодному разі ми не повинні оминати болючі та контроверзійні питання історичного минулого. Але ми рівно ж усвідомлюємо, що лише відкрита дискусія навколо цих питань допоможе нам подолати наші болісні сторінки минувшини заради нашого спільного майбутнього.

м.Львів, 14-15 січня 2011 р.

Підписи ( в алфавітному порядку)

Антіпова Світлана, м. Дніпродзержинськ

Барвінська Поліна, м. Одеса

Баханов Костянтин, м. Бердянськ

Баханова Світлана, м.Бердянськ

Бекiрова Гульнара, м.Сiмферополь

Вербицька Поліна, м. Львів 

Волошин Юрій, м. Полтава

Герасим Наталя, м. Чернівці

Гирич Ігор, м. Київ

Грицак Ярослав, м. Львів

Гузар Олена, м. Тернопіль

Зашкільняк Леонід, м. Львів

Кендзьор Петро, м. Львів

Кісь Оксана, м. Львів

Кравченко Володимир, м. Харків

Кульчицький Станіслав, м. Київ

Мисан Віктор, м.Рівне

Мудрий Мар'ян, м. Львів

Павлишин Олег, м. Львів

Педан-Слєпухіна Ольга, м. Львів

Підкова Ігор, м. Львів

Пришляк Володимир, м. Луцьк

Сінкевич Євген, м. Херсон

Теміров Юрій, м. Донецьк

Темірова Надія, м. Донецьк

Турченко Федір, м. Запоріжжя

Хмарський Вадим, м. Одеса

Яковенко Наталя, м. Київ

Джерело: Zaxid.net

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.