Спецпроект

В державну власність повернули палац, де знімалася "Молитва за гетьмана Мазепу"

Генеральна прокуратура України поновила права держави на пам'ятку архітектури національного значення - палац Румянцева-Задунайського, що знаходиться у селі Вишеньки Коропського району Чернігівської області.

Про це повідомляє прес-служба Генпрокуратури.

У січні 2011 року фактично виконано рішення Господарського суду м. Києва від 18 березня 2010 року, яким задоволено позов заступника Генерального прокурора України і за державою в особі Кабінету міністрів України визнано право власності на палац.

Балансова вартість повернутого об'єкта становить 84,3 млн грн.

Палац вибудовано до 1787 року на пагорбі біля річки Десна - його форму відносять до романтичної течії в стилістиці класицизму з повною відмовою від колон і використанням фантазійних, псевдоготичних і східних форм.

Повернення занедбаного палацу, де раніше був санаторій, у власність держави, дає шанс на залучення до нього туристичних потоків

Заокруглені одноповерхові галереї обмежують парадний двір, де височать дві великі, круглі вежі головного корпусу. Екзотичний план і зовнішні форми палацу в Вишеньках роблять його унікальним явищем в садибній архітектурі кінця XVIII сторіччя.

Саме у Вишеньках знімалася скандальна кінострічка Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу".

Є версія, що на березі Десни стоїть половина палацу. Другу половину, яка належала Кирилові Розумовському - останньому гетьману України (1750-1764 роки правління) - після сварки Катерини ІІ та Розумовського розібрали і перенесли в село Райгородок, де у 1820 р. з неї побудували Преображенську церкву.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває