Спецпроект

В державну власність повернули палац, де знімалася "Молитва за гетьмана Мазепу"

Генеральна прокуратура України поновила права держави на пам'ятку архітектури національного значення - палац Румянцева-Задунайського, що знаходиться у селі Вишеньки Коропського району Чернігівської області.

Про це повідомляє прес-служба Генпрокуратури.

У січні 2011 року фактично виконано рішення Господарського суду м. Києва від 18 березня 2010 року, яким задоволено позов заступника Генерального прокурора України і за державою в особі Кабінету міністрів України визнано право власності на палац.

Балансова вартість повернутого об'єкта становить 84,3 млн грн.

Палац вибудовано до 1787 року на пагорбі біля річки Десна - його форму відносять до романтичної течії в стилістиці класицизму з повною відмовою від колон і використанням фантазійних, псевдоготичних і східних форм.

Повернення занедбаного палацу, де раніше був санаторій, у власність держави, дає шанс на залучення до нього туристичних потоків

Заокруглені одноповерхові галереї обмежують парадний двір, де височать дві великі, круглі вежі головного корпусу. Екзотичний план і зовнішні форми палацу в Вишеньках роблять його унікальним явищем в садибній архітектурі кінця XVIII сторіччя.

Саме у Вишеньках знімалася скандальна кінострічка Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу".

Є версія, що на березі Десни стоїть половина палацу. Другу половину, яка належала Кирилові Розумовському - останньому гетьману України (1750-1764 роки правління) - після сварки Катерини ІІ та Розумовського розібрали і перенесли в село Райгородок, де у 1820 р. з неї побудували Преображенську церкву.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.