Спецпроект

Екс-директор архіву СБУ: якби у Європі з'явився пам'ятник Гітлеру, його б теж підірвали

"Відповідальність за підрив пам'ятника Сталіну має нести українська влада, яка не спромоглася завадити тому, щоб він був поставлений", - вважає історик Володимир В'ятрович, який у 2009-2010 роках був директором архіву Служби безпеки України.

Володимир В'ятрович, який у Гарвардському університеті досліджує архів одного з керівників Організації українських націоналістів, Миколи Лебедя, розказав "Голосу Америки", що пам'ятник Сталіну в Україні - це те саме, що монумент Адольфа Гітлера в європейській країні.

"Якби пам'ятник Гітлеру зміг з'явитись в якійсь країні і влада була би неспроможна щось з ним зробити, то реакція населення була би приблизно схожою на те, що відбулось в Україні", - підкреслив історик.

Водночас Володимир В'ятрович вважає, що позбавлення від тоталітарного минулого може стати запорукою розвитку країни:

"Для України був би корисним досвід країни Прибалтики - вони набагато далі просунулись в оцінюванні та засудженні тоталітарного минулого, ніж Україна і, відповідно, вони дальше просунулись у демократичних процесах та наблизились до Європи".

За словами історика, у подоланні комуністичного тоталітарного минулого у посткомуністичних країнах провідну роль відіграли спеціально створені інститути національної пам'яті, які мали функції очищення суспільної свідомості та навіть топоніміки від слідів тоталітарного минулого.

"У Литві та Польщі інститути національної пам'яті є органами державної влади, які були відповідальні за збирання інформації про пам'ятки тоталітарного минулого від монументів, до назв у топоніміці. Відтак вони звертались до місцевої влади з пропозиціями щодо перейменування тих чи інших вулиць, ліквідації монументів - і, відповідно, контролювали це", - каже В'ятрович.

Натомість в Україні зараз відбувається згортання будь-якої роботи з подолання тоталітарної спадщини. За словами Володимира В'ятровича, Інститут національної пам'яті, створений кілька років тому, фактично ліквідований.

Після того, як його функції було зведено до наукової установи при Кабінеті Міністрів, він позбавлений можливості здійснювати роботу з детоталітаризації суспільства.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.

Це змінило хід битви за Київ: як два українські герої стримали російський прорив

Двоє саперів з Поділля підірвали Гостомельський міст, і ворог не зміг увірватися до столиці.