Спецпроект

У Харкові відновили меморіальну дошку Йосипу Сліпому (ФОТО)

У Харкові на вцілілій адміністративній будівлі колишньої в'язниці урочисто відкрито меморіальну дошку патріарху Української греко-католицької церкви Йосипу Сліпому.

Про це повідомляє прес-служба Харківської облдержадміністрації.

Автор меморіальної дошки - харківський скульптор Олександр Рідний.

Як зазначив під час урочистої церемонії доктор історичних наук Ярослав Грицак, подібні події сприяють єднанню Східної і Західної України.

"Думаю, що сьогоднішня подія - відкриття Меморіальної дошки, яка увічнює ім'я Йосипа Сліпого, є значним кроком до всеукраїнського примирення. Як історик я відчуваю, що подія, яку ми сьогодні з вами переживаємо, скоро сама стане історією, про нього будуть писати ті, хто займається біографією Йосипа Сліпого, історією Харкова, Львова та всієї України", - сказав він.

"Досі ми звикли до війни пам'ятників і символів, які нас розділяють, і деякі наші доброзичливці кажуть, що Схід і Захід України ніколи не зійдуться. Сьогодні ми спробуємо довести щось протилежне. Ми присутні при відкритті пам'ятної дошки, яка об'єднує, а не розділяє, причому відкрита вона за спільною ініціативою харківських та львівських властей", - підкреслив Грицак.

На церемонії також були присутні мер Харкова Михайло Добкін, голова Львівської облдержадміністрації Михайло Цимбалюк, Львівський міський голова Андрій Садовий.

 
Фото прес-служби Харківської ОДА

Як відомо, меморіальну дошку Сліпому встановлювали на будівлі двічі - у 2005 і 2008 році.

У 2010 році Дзержинський районний суд прийняв рішення, що вона встановлена незаконно, і представники громадської організації "Велика Русь" демонтували її.

Це обурило львівського мера Садового, і він домовився з харківською владою про відновлення таблички.

Йосип Сліпий - український церковний і громадський діяч, патріарх Української греко-католицької церкви, вчений і богослов.

У 1939 році був призначений коад'ютором (наступником) митрополита, а 22 грудня 1939 Андрій Шептицький у суворій таємниці висвятив Йосифа на єпископа з правом наступництва.

У 1944 році, після смерті митрополита Шептицького, єпископ Сліпий прийняв керівництво УГКЦ і став новим митрополитом Галицьким.

У 1945 р. Сліпий разом з іншими українськими греко-католицькими владиками був заарештований радянською владою і засуджений до 8 років позбавлення волі.

У Харкові він перебував у пересильному відділенні колишньої в'язниці, яку знесли у повоєнні роки.

У 1963 році завдяки клопотанням римського папи Івана XXIII та президента США Дж. Кеннеді митрополита Сліпого звільнили і депортували.

Він помер у 1984 році в Римі.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".