Спецпроект

Замість пам'ятника Сталіну буде меморіал жертвам сталінських репресій

На центральній площі міста Горі на місці демонтованого в 2010 році пам'ятника Йосипу Сталіну восени буде споруджено меморіал на згадку про жертви сталінських репресій і російської агресії в серпні 2008 року.

Про це з посиланням на міністр культури і захисту пам'ятників Грузії Ніколоза Руруа повідомляє "Інтерфакс". 

За словами міністра, автором меморіалу, проект якого переміг на оголошеному конкурсі, є грузинська скульпторка, яка мешкає у США, Тамар Квесітадзе.

Меморіал, судячи з оприлюднених у грузинських ЗМІ знімкам макета, являє собою групу з 11 оголених жіночих і чоловічих фігур, що стоять півколом. Т. Квесітадзе є також автором скульптурної композиції "Алі і Ніно" на бульварі в Батумі. 

Демонтований в Горі шестиметровий пам'ятник Сталіну влада обіцяла встановити на території Будинку-музею "вождя народів" в Горі, але досі цього не зробила. За інформацією грузинських ЗМІ, пам'ятник Сталіну лежить на землі на території Горійській військової бази Міноборони Грузії.

В Україні за знищену "архітектурну форму" Сталіна влада арештувала десятки активістів націоналістичних організацій. При цьому справжніх організаторів вибуху досі не назвали.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.