Спецпроект

Услід за Одесою і Житомиром червоний прапор підняв Севастополь

5 березня 2011 на сесії Севастопольської міської ради депутати одноголосно проголосували за рішення "Про використання копії Прапора Перемоги..."

Про це повідомляє офіційний сайт Компартії України.

"Минулого року, незважаючи на 65-річчя Великої Перемоги, фракціям КПУ тільки в двох з чотирьох районних рад Севастополя вдалося прийняти це рішення - тоді комуністи зіткнулися із затятим опором "біло-блакитної" більшості, - йдеться у повідомленні. - Цього року "регіоналам" вистачило розуму підтримати таке важливе для жителів міста рішення".

В рішенні міської ради сказано: "Під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги та Дню визволення міста Севастополя, що проводяться в місті-герої Севастополі ... використовуються копії Прапора Перемоги. ... Копії Прапора Перемоги в обов'язковому порядку вивішуються на флагштоках будівель органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, поряд з Державним прапором України та прапором міста-героя Севастополя".

Нагадаємо, що копії прапору Перемоги на 9 травня вирішили вивішувати міська влада Одеси і обласна влада Житомирщини.

Прапор Перемоги - штурмовий прапор 150-ї ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії, здійнятий 1 травня 1945 року над будівлею Рейхстагу в Берліні (Німеччина) радянськими військовими.

Нагадаємо, що 6 травня 2005 року президент України Віктор Ющенко присвоїв лейтенанту-українцю Олексію Бересту "за бойову відвагу у війні 1941-1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом" звання Героя України.

Прапор Перемоги на Хрещатику

Згідно з законодавством РФ, прапор Перемоги - це виготовлений у воєнно-польових умовах імпровізований Державний прапор СРСР, який являє собою прикріплене до ратища одношарове прямокутне червоне полотнище розміром 82 см на 188 см, на лицьовому боці якого вгорі біля ратища зображені срібні п'ятикутна зірка, серп і молот, на іншій частині полотнища додано напис.

«Стежками предків»: українська Сяніччина

Цьогоріч у червні відбулася друга в своєму роді пошукова експедиція «Стежками предків», основна мета якої — фіксація культурної спадщини українців, які до середини ХХ століття жили на теренах сучасної південно-східної Польщі. Львів'яни, учасники експедиції, відвідали Сяніцький повіт, де за 7 днів зробили фото- та відеофіксацію близько 100 існуючих та неіснуючих сіл, щоб згодом сформувати популярний путівник для туристів та краєзнавців.

Чи здійснювала ОУН замах на Йозефа Геббельса?

У 2006 році в Україні вийшов доволі непогано зроблений десятисерійний документальний серіал Ігоря Кобріна «Собор на крові» про історію українського націоналістичного руху 1920-1940-х років. З нього можна отримати чимало цікавої інформації. Але навряд чи щось може зрівнятися за цікавістю з сенсаційною знахідкою творців серіалу: у червні 1934 році, здійснюючи вдалий атентат на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, Організація українських націоналістів насправді мала на меті вбити... Йозефа Геббельса, який саме перебував 13-15 червня у Польщі з візитом!

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка