Спецпроект

Дослідник Волинської трагедії увійшов до Ради Інституту національної пам'яті

Дослідник Волинської трагедії Гжегож Мотика увійшов до Ради Інституту національної пам'яті Польщі.

Про це повідомляє "Ґазета виборча".

Історики Гжегож Мотика і Болеслав Орловський були обрані Сенатом Республіки Польща до складу ради, яка має очолити Інститут національної пам'яті Польщі.

Рада польського ІНП формується на підставі нового закону і має замінити собою колегію ІНП, яка складалася з 11 осіб. Рада буде меншою і складатиметься з 9 осіб.

П'ятірку інших членів Ради незабаром має обрати Сейм - нижня палата польського парламенту. Кандидатами є історики Анджей Хойновський, Антоні Дудек, Пйотр Франашек, Анджей Фрішке, Анджей Пачковський, Даріуш Столя, Влодзімєж Сулєя, Тадеуш Вольша і Станіслав Жерко.

Решту членів ради має призначити президент Броніслав Коморовський з чотирьох кандидатів, представлених йому Національною радою судочинства. Медіа стверджують, що Комаровський вже визначився із кандидатурами і назвав ім'я прокурора ІНП Антоні Кура і судді Вищого суду у відставці Анджея Василевського.

Рада покликана визначитися із кандидатурою Голови Інституту національної пам'яті Польщі.

Януш Куртика, попередній голова ІНП Польщі, загинув 10 квітня 2010 року у катастрофі президентського Ту-154 у Смоленську.

Нового голову має затвердити Сейм за згодою Сенату. Польські медіа вважають фаворитами шефів відділів ІНП у Варшаві і Кракові, тобто Єжи Ейслєра та Марека Лясоту відповідно.

Довідка ІП: Гжегож Мотика, нар. 1967 р., професор Польської Академії наук. Спеціалізується на українській тематиці та є прихильником польсько-українського єднання. Є автором кількох книжок:

"Пани і резуни. Співпраця АК і УПА у 1945-47" у співавторстві із Рафалом Внуком, 1997; "Так було у Бещадах. Польсько-українська боротьба в Польщі 1943-48", 1998; "Антипольська акція ОУН-УПА 1943-1944. Факти та інтерпретації" (під редакцією), 2002; "Служби безпеки Польщі і Чехословакії проти українців 1945-1989" (редакція і співавторство), 2005, "Українська партизанка 1942-1960", 2006; "Довкола "Заграв у Бескидах", 2009.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.